1648 р., січень. - Початок війни. Обрання гетьманом Богдана Хмельницького.

1648 р., лютий. - Укладання Богданом Хмельницьким союзної угоди з кримським ханом про надання військової допомоги.

1648 р., травень. - Жовтоводська і Корсунська битви.

1648 р., вересень. - Битва під Пилявцями.

1648 р., вересень-жовтень. - Облога українським військом Львова і Замостя.

1648-1668 рр. - Правління в Речі Посполитій короля Яна II Казимира.

1648 р., грудень. - Урочистий в’їзд Б. Хмельницького до Києва.

1649 р., червень-серпень. - Облога українським військом фортеці Збараж.

1649 р., серпень. - Зборівська битва. Укладення Зборівського перемир’я.

Повстання під проводом Богдана Хмельницького стало початком великомасштабної війни українського народу проти польського панування. Основу повстанських загонів становило козацтво, якому належала провідна роль у перебігу й керівництві війною. У лавах повстанців було бата то селян і міщан, а також вихідців із дрібної української православної шляхти. Підтримало повстання й православне духівництво.

Війна мала національно-визвольний, релігійний, антифеодальний характер.

Метою війни було знищення польського панування; створення в етнічних межах України власної держави; ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю; утвердження козацького типу господарювання.

Причини Національно-визвольної війни

Після придушення козацьких повстань першої половини 17 ст. посилилася колоніальна політика Польщі щодо України, що й потягло за собою Національно-визвольну війну.

1. Погіршення становища селянства в умовах засилля магнатів та панщинно-фільваркової системи господарювання:

- швидке покріпачення селян;

- збільшення панщини та різноманітних форм відробітків і податків на користь феодалів й держави;

- посилення визиску селян орендарями панської землі.

2. Зростання невдоволення українського міщанства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців:

- православні городяни мали селитися лише в спеціально відведених кварталах;

- їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею;

- усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували різними податками й повинностями.

3. Обмеження прав козацтва, запровадження заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану.

- з особливою жорстокістю придушувалися будь-які вияви покозачення;

- за «Ординацією...» 1638 р. всі колишні реєстрові козаки, за винятком 6-тисячного реєстру - відтоді складової частини польського війська - перетворювалися на кріпаків;

- реєстровців позбавляли права обирати гетьмана і старшину - їх мав призначати польський уряд зі шляхти;

- на Запорожжі розміщувалися польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак;

- козакам заборонялося без згоди уряду ходити в морські й суходільні походи проти Османської імперії та Кримського ханства, їх зобов’язували виконувати всілякі роботи, сплачувати обтяжливі податки.

4. Полонізація української культури, примусове насадження католицизму, що викликали масові протести:

- православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання католицького духівництва; їм нерідко заборонялося провадити відправу, обіймати певні посади, створювати вищі навчальні заклади тощо;

- закривалися існуючі, заборонялося будувати нові православні церкви й монастирі, а їхні володіння і майно конфісковувалися католицьким та уніатським духівництвом; натомість споруджувалися костьоли й кляштори;

- збільшувалася кількість єзуїтських колегіумів, поширювався їхній вплив;

- звужувалася сфера вживання української мови.

Богдан Хмельницький. Гравюра голландського майстра В. Ґондіуса середини 17 ст.

Ікона Покрови Із зображенням Богдана Хмельницького

Сторінка листа Богдана Хмельницького

Отож, заходи, якими польський уряд супроводжував своє панування на українських землях, мали на меті цілковите їх загарбання й підкорення. Така політика уряду Речі Посполитої в середині 17 ст. загострила ситуацію в Україні, спричинивши загальнонародне повстання.

Підготовка збройного виступу проти Речі Посполитої

На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Його обрали гетьманом Війська Запорозького. Ці події стали початком Національно-визвольної війни українського народу.

20 січня 1648 р. Хмельницький підійшов під Січ.

24 січня захопив усі човни й провіант.

25 січня заволодів фортецею. При цьому значна частина реєстровців перейшла на бік повстанців.

Невдовзі відбулася козацька рада, на якій Хмельницького було обрано гетьманом.

Заходи Богдана Хмельницького по підготовці збройного виступу:

- розіслав універсали до українського народу із закликами вступати до лав козацького війська;

- налагодив виробництво пороху, організував закупівлю зброї та боєприпасів;

- із початком воєнних дій досяг домовленості про перехід реєстрових козаків на бік повстанців;

- вів переговори з Туреччиною та особливо - з Кримським ханством.

Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.

У такий спосіб гетьман розв’язав проблеми:

- недостатності власної кінноти;

- уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі.

Початок збройної боротьби проти Речі Посполитої. Події 1648 р.

Жовтоводська битва (5-6 травня 1648 р.) - перша переможна битва Національно-визвольної війни. Повстанці оточили польське військо під командуванням Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Води. Вирішальний наступ на польський табір розпочався 6 травня. Він завершився нищівною поразкою поляків.

Корсунська битва (16 травня 1648 р.). Після розгрому під Жовтими Водами 20- тисячне польське військо на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким і польним гетьманом М. Калиновським відійшло до Корсуня, де сховалося в укріпленому таборі. 14 травня до міста наблизилися війська Б. Хмельницького (козаки і татари перекопського мурзи Тугай-Бея). Вдаючи підготовку до штурму табору, Хмельницький змусив польське військо рушити на Богуслав. У заболоченому урочищі Горохова Діброва 16 травня польське військо, яке рухалося табором, натрапило на засідку (6-тисячний козацький загін Максима Кривоноса). Одночасною атакою головних сил Хмельницького і загону Кривоноса польське військо було розгромлене.

Перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні і визвольного походу української армії на захід.

• Богдан Хмельницький збирав війська у Білій Церкві, формував нові, українські органи влади, а керувати визволенням Правобережної України від сил Речі Посполитої довірив полковнику Максимові Кривоносу.

• До кінця липня з-під польського ярма було визволено всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня - Брацлавське, Київське, Подільське (крім м. Кам'янця) воєводства на Правобережжі, а також східні й південні райони Волинського воєводства.

11-13 вересня 1648 р. союзне козацько-татарське військо на чолі з Богданом Хмельницьким зійшлося з польською армією під орудою гетьмана Миколая Потоцького неподалік містечка Пилявці поблизу Старокостянтинова (нині село Пилява Хмельницької обл.). Центральним пунктом битви була гребля через річку. У перший день вона двічі переходила з рук у руки, але з третьої спроби полякам удалося захопити її.

13 вересня вранці українські, кримськотатарські та ногайські загони вишикувалися бойовим порядком. Війська Хмельницького потужним ударом відбили греблю. Незабаром козаки почали переслідувати ворога. Польське командування не спромоглося забезпечити організованого відступу. Покидавши зброю та залишивши боєприпаси, польське військо накивало п’ятами. Пилявецька битва завершилася для польської армії ганебною поразкою.

26 вересня 1648 р. розпочалася облога Львова. 5 жовтня загони Максима Кривоноса захопили Високий Замок - фортецю на високому пагорбі. Львівська міська верхівка, зрозумівши безвихідь свого становища, почала переговори. Гетьман вимагав від польського командування та міської влади капітулювати і видати козакам їхніх запеклих ворогів - Ярему Вишневецького, Олександра Конецпольського та інших. Проте, дізнавшись, що ті таємно втекли до Замостя, наказав припинити облогу і, дочекавшись викупу для сплати ординцям, рушив на Замостя та оточив фортецю. Незабаром Хмельницький отримав викуп і 14 листопада зняв облогу Замостя.

Причини припинення воєнних дій та відступу української армії з-під Замостя

1. Складне становище армії:

- боєздатного війська налічувалося не більш як 30 тис.;

- гостро відчувалася нестача гармат, боєприпасів і харчів;

- давалася взнаки загальна втома.

2. Наближення зими.

3. Спалах епідемії чуми.

4. Повернення татар до Криму і загроза нападу на Київщину й Чернігівщину литовської армії.

5. Війна мала йти вже на етнічних польських землях, було необхідно форсувати Віслу, штурмувати потужні замки.

Портрет Богдана Хмельницького з Іллінської церкви в Суботові, 17-18 ст.

Зваживши все, Богдан Хмельницький погодився з рішенням ради і настроями старшини та уклав перемир’я з новообраним польським королем Яном II Казимиром. Однак, укладаючи мир під Замостям, гетьман не збирався припиняти збройної боротьби. Він планував навесні 1649 р. знову зібрати військо, покликати татар на допомогу й поновити воєнні дії.

Внаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на початку листопада 1648 р. майже всі українські землі було визволено від польського панування.

23 грудня 1648 р. Богдан Хмельницький урочисто в’їхав до Києва. Назустріч українським полкам вийшли єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував тоді в Києві, і київський митрополит Сильвестр Косів.

На початку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив свої наміри щодо війни проти Речі Посполитої. Це сталося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським посольством. У відповідь на умови перемир’я, запропоновані польськими послами, гетьман сформулював остаточну мету війни.

Промова Хмельницького тлумачиться дослідниками як програма розбудови Української держави:

• Гетьман обгрунтував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання.

• Сформулював положення про соборність Української держави.

• Розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі.

Відновлення воєнних дій 1649 р. Збаразько-Зборівська кампанія

Навесні 1649 р. польські війська, порушивши умови перемир’я, розпочали воєнні дії. Польські війська для виступу проти козаків збиралися під Старокостянтиновом. Звістка про те, що туди ось-ось має підійти військо Хмельницького, виявилася несподіванкою для польського командування. Поляки вирішили відступати. Місцем розташування польських військ було обрано Збараж. Частина загонів зайняла Збаразький замок, решта неподалік почала зводити табір. Та закінчити його не встигли, бо 30 червня підійшла українська й татарська кіннота. Спалахнув бій. Збараж і польський табір під його стінами було взято в щільну облогу. 27 липня козаки розпочали генеральний наступ. Бій тривав три години; поляки запекло боронилися. Наступного дня Хмельницький отримав повідомлення, що з Варшави під Збараж вирушило головне польське військо на чолі з королем Яном Казимиром. Зваживши на цю обставину, гетьман вирішив змінити перебіг воєнної операції. Основна частина козацького війська, очолена Хмельницьким, непомітно для ворога відійшла з-під Збаража і рушила назустріч королю.

Зборівська битва (біля Зборова, нині Тернопільської обл.) відбулася 5-6 серпня 1649 р. У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив польський табір та містечко Зборів. Зранку 6 серпня козацькі полки одночасно штурмували Зборів, греблю та мости на Стрипі, щоб розірвати зв’язок між Зборовом і королівським табором. Коли місто було здобуте, козаки всі сили спрямували проти королівського табору. Польські вояки почали масово тікати. Ті, що залишилися, були в безнадійному становищі. Хмельницький міг остаточно добити польську армію. Але кримський хан Іслам-Гірей порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої.

Неможливість вести війну одночасно проти Польщі й проти Кримського ханства спонукала Богдана Хмельницького укласти мирний договір із Польщею.

Після напружених переговорів 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мирний договір. Він передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств. Тут польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади мали обіймати лише православні. Домовилися також про встановлення реєстру в 40 тис. козаків. Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності.

Титульний аркуш Зборівського реєстру 1649 р. з гербом Богдана Хмельницького

Остання сторінка Зборівського реєстру 1649 р. з підписами Богдана Хмельницького, Івана Виговського та печаткою Війська Запорізького

Зборівський мирний договір не відповідав фактичним успіхам Національно-визвольної війни. Проте він мав виняткове значення для піднесення ідеї української державності, бо вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Польщі визнання певної самостійності як козацька держава. Водночас Зборівський договір не задовольняв ні поляків, ні українців: поляки вважали, що вони дали козакам забагато, а козаки були переконані, що дістали мало. Війна припинилася лише тимчасово.