MODULE
Давня історія України. Давня слов"яни (Узагальнення): Поняття

Поняття й терміни

Анти — об’єднання слов’янських племен, що згадується у візантійських джерелах VI ст. Заселяли територію між Дністром і Дніпром.

Антропологія — наука, що вивчає походження та розвиток людського роду.

Архантроп — найдавніша людина, або homo erectus (людина з прямою ходою). З’явилася 1,5 млн років тому в Африці. Близько 1 млн — 800 тис. років тому архантропи з півдня Європи потрапили на територію сучасної України.

Археологічна культура — велика група археологічних пам’яток, що датуються однією історичною добою, мають спільні ознаки та розташовані на певній території.

Археологічна пам’ятка — група знайдених в одному місці речей, які є матеріальними рештками діяльності людини або змінені її працею.

Археологія — галузь історичної науки, що вивчає минуле за допомогою дослідження речових знахідок.

Бронзовий вік — період в історії людства, під час якого при виготовленні знарядь праці стали використовувати бронзу — перший штучний метал, отриманий шляхом додавання до міді олова. У цей час розвивалися нові ремесла (гравірувальне, ковальське), удосконалювалося землеробство.

Велике переселення народів — умовна назва сукупності пересувань і розселень германських, сарматських, слов’янських та інших племен у IV—VII ст. територією Азії, Європи та Північної Африки.

Венеди — слов’янські племена, які на межі нашої ери заселяли землі між річками Одрою та Дніпром і поблизу Карпат. Уперше згадуються в І ст.

Готи — назва групи північногерманських племен, які в III ст. до н. е. переселилися з берегів Балтійського моря до Північного Причорномор’я.

Гуни — кочовий народ тюркської мовної групи, що сформувався в Центральній Азії і в IV ст. прийшов на територію України, започаткувавши своїм рухом Велике переселення народів.

Енеоліт — мідно-кам’яний вік. Період в історії людства, коли було освоєно перший метал — мідь. Унаслідок цього поряд із кам’яними знаряддями праці стали використовуватися знаряддя праці, виготовлені з міді. У цей період виникають перші ремісничі виробництва, пов’язані з металургією та металообробкою, набуває поширення розвинене землеробство й скотарство.

Історичні джерела — сукупність різноманітних об’єктів, які відображають історичний процес і створюють можливість вивчати минуле людського суспільства; усе, що було створено в процесі людської діяльності й збереглося до наших часів.

Кіммерійці — назва кочових племен індо-іранської мовної групи, які заселяли степову й частково лісостепову зони українських земель у IX—VII ст. до н. е.

Колонізація — заселення вільних територій; захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію.

Кочовий спосіб життя — спосіб життя, пов’язаний із періодичною зміною місця проживання.

Кроманьйонець, або неоантроп — нова людина сучасного фізичного типу, homo sapiens. З’явилася в багатьох регіонах нашої планети 40—30 тис. років тому. Її поява завершила процес антропогенезу на Землі й започаткувала історію людства.

Матріархат — форма життя родової общини, за якої особливе місце надавалося жінці-матері.

Мезоліт — середній кам’яний вік, перехідна доба від палеоліту до неоліту. У цей час поширюються вкладишеві (набірні) знаряддя — макроліти та мікроліти, з’являються лук та стріли, човни й плоти тощо.

Неандерталець, або палеоантроп — давня людина. З’явилася 150—100 тис. років тому в Азії, Африці та Європі. Найдавніші рештки людської діяльності, знайдені археологами на українських землях (печера Киїк-Коба в Криму), належать палеоантропам.

Неоліт — новий кам’яний вік. Етап розвитку людства, коли відбувався перехід до виробництва продуктів шляхом вирощування рослин та приручення тварин, з’явилися племена землеробів та скотарів, які вели осілий спосіб життя. Проте основним матеріалом для виготовлення знарядь залишався, як і раніше, камінь.

Неолітична революція — термін, яким англійський археолог Гордон Чайлд визначив зміни, що відбувалися в епоху енеоліту, останню добу кам’яного віку. У їх основі був перехід від привласнювального до відтворювального господарства.

Осілий спосіб життя — спосіб життя, пов’язаний із постійним проживанням на одному місці.

Палеоліт — давній кам’яний вік, найдавніша доба в історії людства, коли первісна людина виготовляла знаряддя праці з каменю.

Патріархат — форма життя родової общини, за якої чоловікові належить головна роль у господарстві, сім’ї та суспільстві.

Плем’я — група родових общин, які мають спільну мову, територію, вірування, матеріальну та духовну культуру.

Ранній залізний вік — період історії людства, що прийшов на зміну бронзовому віку. Характеризується поширенням зброї та знарядь праці, виготовлених із заліза. На території України відповідає кіммерійському, скіфському та сарматському етапам її історії.

Ремесло — дрібне виготовлення готових виробів за допомогою простих знарядь праці для задоволення широких побутових потреб.

Родова община — сталий колектив родичів, що мають спільну власність і працюють разом. Її основою був рід.

Сармати — назва кочових іраномовних племен, які в ПІ ст. до н. е. заселяли територію степів від Західного Казахстану до Дунаю.

Скіфи — назва іраномовних племен, які в VII ст. до н. е. — III ст. н. е. жили в Північному Причорномор’ї й підкорили племена лісостепової зони України.

Склавини — назва, яку вживали візантійські автори VI—VIII ст. щодо слов’янських племен, які жили на захід від Дністра на території сучасної Південної Польщі, Словаччини, Трансільванії.

Поняття й терміни • Анти — об’єднання слов’янських племен, що...
Next: Західноукраїнські землі наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.