27 грудня 2015 в «Українській літературній газеті» було опубліковано інтерв`ю з Галиною Кирпою, яке взяла у неї не менш відома українська дитяча письменниця Наталка Поклад. Витримки з інтерв`ю.

 -Де й коли Ви народилися?

-         Народилася я 1 січня 1950 року на хуторі Тарасівка, що біля села Любарці Бориспільського району Київської області.

-         Яку освіту здобули?

-         У 1966 році закінчила Любарецьку середню школу. З першого разу не вдалося вступити до вищого навчального закладу, тому п’ять років проходила «життєві університети», працюючи на фабриці, в радгоспі, друкаркою у видавництві, журналістом. Потім навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1971–1976).

-         Ким Ви мріяли бути в дитинстві?

-         Мріяла бути бібліотекарем, як наш Яків Іванович, що привозив на хутір двічі на місяць повні валізи книжок. Мені здавалось, нема кращої професії на світі, як читати книжки і вміти відрізняти гарні від поганих.

-         Потяг до писання творів, мабуть, з дитинства?

-         Так, першими спробами були звичайні дитячі щоденники, більше схожі на вигадки та фантазії. Я вела їх лише в дитинстві й роздаровувала подругам. І вони мене прозивали "письменницею". У школі заохочувала до писання вчителька української мови та літератури Варвара Іванівна Єнчева, що надсилала мої спроби в газету “Зірка”.

- Ваші найтепліші спогади з дитинства. З чим або ким вони пов`язані?

- Звичайно з мамою. Замолоду вона грала на гітарі і брала участь у виставах сільського драмгуртка. В мене досі та гітара перед очима – як вона висить на цвяшку на стіні. Мама була особлива, у неї навіть гортензії та хризантеми зимували в хаті в старих відрах і цвіли до самого Різдва. Ех, то був час дитинства й молодості, коли здавалося, що мама житиме вічно. Скільки всього лишилося недорозпитаного! З усього того могла б вийти ще одна повістина –  «Мама», бо ці мої згадки – то лиш крапля в морі.

-         Чи правда, що у Вашій родині багато вчителів?

-         Так. Я росла у вчительському середовищі, окрім мами, вчителювали тітки, дядьки, двоюрідні брати, сестри. Такий собі освітній філіал: філологи, історики, математики, біологи, географи.

-         А що було спочатку журналістика чи письменництво?

-         Журналістика, бо з 1969 по 1978 роки я працювала у видавництвах «Дніпро», «Мистецтво». Пізніше — літературним працівником газети «Молода гвардія», редактором відділу журналу «Барвінок». Загалом журналістській роботі віддала 12 років (1978–1990).

-         Коли вийшла Ваша перша збірка? Це були поетичні твори чи прозові?

-         В 1984 році і це була збірка поезій «День народження грому».

-         А коли Ви зайнялися перекладанням?

-         - Із друком першої моєї збірки дуже затягалося, і тоді Євгенія Антонівна Горева (редактор у видавництві «Веселка») сказала: "Поки вас не друкують, перекладайте". Так із її легкої руки я й стала перекладати. Але серйозно я почала перекладати згодом, з 1989 року. І так цілих 15 років перекладала "в шухляду", аж поки Олег Жупанський (поет, перекладач, видавець) запропонував дещо видати у своєму видавництві («Видавництво Жупанського»). Здебільшого це переклади дитячих творів.

- Що тепер перекладаєте? Які творчі плани?

- У ці трагічні часи перекладати – це ще й рятувати душу від розпачу. Півроку «спілкувалася» з Астрід Ліндґрен, а тільки-но закінчила «Моє щасливе життя» Рози Лаґеркранц. До речі, дуже теплі, світлі повісті. А ще до моїх творчих планів належить і вибране для дітей Петра Короля ( український дитячий письменник, помер 1994 року), що я впорядкувала.

- Які у Вас є захоплення, окрім книжок?

– Поза світом книжок є ще світ людського спілкування. Є ті, ким я дорожу і кого люблю. Сподіваюся, взаємно. І, мабуть, тому, що їхні орбіти крутяться в колі моїх зацікавлень, мені в цьому жорсткому світі затишніше. Є картини Людмили Задорожної. Є батьківська хата на хуторі дитинства. Є спів соловейків, схоплений на касету. І є квіти, які щодня треба поливати. Якби це не було захопленням, то легко перетворилося б на обов’язок.

Галина Миколаївна Кирпа- авторка 6 поетичних книжок: «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001); віршів та оповідань «Чарівний вузлик» (2000); збірок ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків» (1992), «Будинок старий, як світ» (1999); народознавчої книжки для дітей: «Забавлянки мами Мар’янки» (1992, у співавт.), «Ну й гарно все придумав Бог» (2003); шкільних читанок: «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» (1992), «Зелена неділя» (1993); посібника з етики для початкової школи «Андрійкова книжка» (для 1, 2 кл. – 1992, для 3 кл. – 1993, для 4 кл. – 1996; у співавт.), тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (спільно з Д. Чередниченком), хрестоматії школяра «Про маму» (2001); антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Д. Чередниченком – 2001, 2002), хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» у трьох т. (2007).

Друга грань таланту — перекладацька. Зроблене вражає. Крім безлічі публікацій у періодиці, колективних збірках, хрестоматіях, антологіях, окремими виданнями в перекладах Галини Кирпи побачили світ книги: Валентин Лукша «Літо цілий рік» (1985) — з білоруської; Бенні Андерсен «Пригоди Невсідомика» (2005), Ганс Християн Андерсен «Казки» (2006), Оле Лун Кіркеґор «Отто — носоріг» (2010) — з данської; Джеймс Крюс «Флорентіна» (1983, 1991) — з німецької; Астрід Ліндґрен «Сонячна галявина», «Домовичок Нільс Карлсон», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» (2010) і багато інших перекладів. Перекладає з білоруської, німецької, данської, шведської, норвезької мов.

Є лауреатом премії імені Івана Огієнка (1996), «Світлослов» (за «Чисте сяйво метафори», м. Коломия, 2005) та премії ім. Максима Рильського в галузі художнього перекладу зі скандинавських мов (2007). Нагороджена Грамотою Президента Форуму видавців у Львові (2004). 2011 року стала лауреатом премії «Кришталевий птах».

Її твори перекладалися білоруською, польською, російською мовами. Друкувалася у Польщі, Білорусії, Чехії, Словаччині, Канаді, США.

Член СПУ з 1986 року.

Записати в зошит

Хто такі «ангели»? Що ви про них знаєте?

Я́нгол (а́нгел, а́нгол) — в християнській, мусульманській і іудейській релігіях надприродна істота, посередник між Богом і людьми, виконує волю Бога. Добрі янголи служать Богові й людям (наприклад, янгол-охоронець), злі янголи (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха. Біблія називає янголів службовими духами.

У християнстві вважається, що кожна людина має свого янгола-охоронця. Існування янголів було підтверджено папою Римським Іоанном Павлом ІІ в 1986 році.

Їх називають синами неба або синами Бога. Деякі богослови й конфесії уважають, що вони здатні схрещуватися з людьми, породжуючи велетнів.

У християнстві існує подання про янголів-охоронців, що посилають до людини після таїнства хрещення. Зображують янголів зазвичай у вигляді юнака з крилами; у кожної людини є свій ангел-охоронець; коли дитина всміхається уві сні, це означає, що на неї дивиться ангел; між ангелом-охоронцем і дияволом-спокусником завжди ворожнеча.

·                  Що символізує янгол у творі?

( Символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе в своєму серці часточку добра)

·               На які роздуми надихає нас вірш?

( Запрошує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан)

Підготуватися до уроку позакласного читання. Прочитати з мережі Інтернет  Наталена Королева. «Легенди старокиївські».

Слово вчителя: Сьогодні на уроці ми познайомимося з творчістю відомої сучасної української дитячої письменниці Галини Миколаївни Кирпи. Вона вже понад двадцять п’ять років поєднує поетичну та прозову творчість із перекладацькою та упорядницькою діяльністю. Авторка шести поетичних книжок та перекладів понад 30 книжок із білоруської, німецької, шведської, данської та норвезької мов. Створене нею вражає, бо ця людина поєднала в собі талант поета, прозаїка, перекладача, літературного критика, журналіста, упорядника посібників для дітей.

«Дитина має право на своє Я (маленьке, але все-таки особисте). І стверджувати це право їй допомагають вірші Галини Кирпи. Яскравий представник сучасної дитячої модерної поезії, вона тонко й проникливо показує світ очима дитини…» (Наталія Дзюбишина-Мельник, літературний критик)