1. «Золотий вік» Іспанської держави.
16 ст.часто називають «Золотим віком» д ля Іспанської держави. Зміцнилась іспанська абсолютна монархія. Із часів Реконкісти в Іспанії утворився міцний союз королівської влади й католицької церкви. Іспанські монархи були ревними захисниками католицизму, а інквізиція не допустила поширення в країні ідей Реформації.
На початку 16 ст.іспанські військові кораблі панували в Атлантиці, іспанська піхота вважалася кращою в Європі.
Економічною основою могутності іспанської корони стало пограбування європейських володінь та американських колоній. Хоча і спостерігалось в цей час певне піднесення у сільському господарстві, але поступово економіка Іспанії починала відставати у своєму розвитку від передових країн того часу.
Розгляд теми починається з опрацювання таблиці, що супроводжується розповіддю вчителя.
Основні риси соціально-економічного розвитку Іспанії |
• Нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів. • розвиток сільського господарства (вирощування винограду, маслин, цукрової тростини, рису, цитрусових), розширення зовнішньої торгівлі в результаті Великих географічних відкриттів; • Піднесення ремісничого виробництва, поява мануфактур. Зростання виробництва сукна та шовкових тканин; • Розширення внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Великий центр торгівлі – Севілья; • Зростання міст. |
Основні риси політичного розвитку Іспанії |
• Зміцнення абсолютної монархії; • Спирання королівської влади на грандів (великих землевласників) та ідальго (дрібних і середніх дворян); • Міцний союз королівської влади і католицької церкви; • Створення добре підготовленої армії та військового флоту; • Участь Іспанії у всіх європейських війнах того часу.. |
2. Карл V та Філіпп ІІ
Правління іспанських королів |
Напрями зовнішньої політики |
Напрями внутрішньої політики |
Карл V |
|
|
Філіпп ІІ |
|
|
Іспанія під владою імператора Карла V
За таких умов до влади в Іспанії прийшов Карл Габсбург (1516-1556). Він був онуком Фернандо та Ізабелли по материнській лінії і успадкував від них Іспанію, володіння в Італії та Новому Світі, а від діда з батьківського боку -німецького імператора Максіміліана І -Австрію, Нідерланди та чималу частину німецьких та чеських земель. У 1519 р. за допомогою підкупу Карл І домігся свого обрання імператором. Відтепер іспанський король став імператором Карлом V. Про його володіння, розташовані в Європі та Америці, говорили, що в них «ніколи не заходить сонце». Управляти такою велетенською державою і тримати під контролем її розкидані території було непросто.
У 1520 р. загальне невдоволення вилилось у повстання комунерос (міських комун). Його центром стало місто Толедо - старовинна резиденція кастильських королів і центр ремісничого виробництва. Учасники повстання направили петицію королю. Вони вимагали, щоб Карл оселився в Іспанії, регулярно скликав кортеси, ввів податки для дворян і зменшив їх для інших станів, усунув з державних посад іноземців. Через два роки повстання вдалося придушити. Молодий монарх продовжив свій шлях до абсолютної влади в Іспанії, залишаючись по суті чужим для країни. Більшу частину тривалого правління він провів у військових походах і нечасто заглядав у своє королівство.
Постарілий і зломлений невдачами Карл V зрікся влади.
У роки його правління головним ворогом Іспанії стала Англія. Вона прагнула проникнути в Новий Світ, але Філіпп не хотів ні з ким ділитися прибутками від своїх колоній і не давав британським торговим кораблям перетнути Атлантику. У відповідь англійські пірати грабували навантажені золотом і сріблом іспанські судна. Між двома країнами йшла неоголошена морська війна. У 1587 р. Іспанія підготувала вторгнення на Британські острови, її флот стояв у порту Кадіс і чекав наказу до відплиття. Але трапилося несподіване: англійський адмірал Френсіс Дрейк завдав удару першим. Його ескадра атакувала іспанський флот човнами, набитими вибухівкою, і спалила його. Дрейк зневажливо похвалявся, що він «підпалив бороду Філіппу II». Через рік біля берегів Англії був знищений новий іспанський флот - Велика армада. Іспанія ще залишалася потужною морською державою, але для успішної боротьби з Англією у неї вже не вистачало сил.
Філіпп був фанатичним католиком і непримиренним ворогом єресі. Король казав: "Я волів би краще зовсім не мати підданих, аніж мати як таких єретиків". Саме за його підтримки в Іспанії лютувала інквізиція, а на вогнищах гинули сотні її жертв. Однак у Нідерландах прагнення Філіппа покінчити з реформаційним рухом призвело до повстання, причому остаточно приборкати бунтівні провінції так і не вдалося. Здавалось, усі плани Філіппа були приречені на поразку. Його єдиною значною перемогою стала морська битва біля мису Лепанто у 1571 р. Тут з'єднаний флот Іспанії, Венеції і папства розбив турків і призупинив їхнє просування у Середземномор'я.
«Обережний король» Філіпп II
Ще за життя батька Філіпп II (1555— 1598) набув чималого політичного досвіду, управляючи Іспанією за відсутності Карла V. «Обережний король» (так за повільність у прийнятті рішень називали Філіппа сучасники) успадкував наймогутнішу державу Західної Європи.
Філіпп не любив суєти великих міст і зробив столицею Іспанії маленький Мадрид, розташований у центрі країни. Але скоро й там для монарха стало надто шумно. Йому підшукали усамітнену і дуже гарну місцевість у горах поблизу Мадрида і побудували там Ескоріал. Цю світлу і строгу споруду нерідко називали «восьмимчудом світу». Вопаслугувала водночас палацом, усипальницею і монастирем. Для прикрашення Ескоріалу Філіпп II зібрав величезну колекцію творів мистецтва, у тому числі шедеври Тиціана, Всронезе, Босха. Король дуже пишався своєю колекцією географічних карт і багатою бібліотекою, де зберігалася безліч безцінних старовинних рукописів.
Монарх рідко залишав Ескоріал і, зачинившись у своїх покоях, багато працював. Він вникав у всі державні справи і встигав читати фантастичну кількість ділових паперів, за що навіть отримав прізвисько «паперовий король». Філіпп II чимало зробив для впорядкування законів і вдосконалення управління країною.
Національно-визвольна боротьба в Нідерландах
План
1. Нідерланди в складі іспанської монархії.
2. Початок національно-визвольної війни.
3. Народження республіки.
1) Національно-визвольна війна й утворення республіки.
2) Наслідки та значення Нідерландської революції.
1. Нідерланди в складі іспанської монархії
Нідерландами (у перекладі — «низові землі») називали землі на Нижньому Рейні, Шельді, Маасі та на узбережжі Північного моря.
Розгляньте карту.
У середині XVI ст. Нідерланди охоплювали територію, на якій зараз розташовані Нідерланди, Бельгія, Люксембург і частина Північно-Східної Франції. Ця країна не мала ані родючих ґрунтів, ані корисних копалин, страждала від повеней. Головним її багатством були працелюбні мешканці. Вони з гордістю казали: “Бог створив небо, ми — суходіл”. Шляхом створення дамб та каналів жителі відвойовували землю біля моря, осушували їх і огороджували греблями, а потім на цій землі будували міста й займалися сільським господарством.
Із середини ХVІ ст. Нідерланди опинилися під владою іспанської монархії. Нідерланди в ті часи були самою густонаселеною державою в Європі. Тут проживало 3 млн. чол., налічувалося бл. 300 міст і 6,5 тис. сіл.
У країні швидко розвивалося капіталістичне виробництво, однак іноземне панування створювало серйозні перешкоди.
Нідерланди поділялися на 17 провінцій. Керував країною іспанський намісник. Провінції відрізнялися за рівнем розвитку — північ була більш розвиненою, ніж південь. У північних провінціях земля належала вільним селянам, які перетворюються на фермерів. Поступово формуються ринкові відносини. На півдні більша частина землі належала дворянам. Вільні селяни орендували її та виконували повинності за користування.
Великі географічні відкриття змінили торговельну карту світу. Нідерланди опинилися на перехресті нових торговельних шляхів, а Антверпен став центром світової торгівлі. У Нідерландах відбувається швидкий перехід до капіталістичних відносин — будуються мануфактури, виникають та розвиваються банки.
Ідеї Мартіна Лютера здобули широку підтримку серед населення Нідерландів, яке прагнуло дешевої та суворої церкви. У Нідерландах процвітав кальвінізм, поширюючись як серед дворян та буржуазії, так і серед селян та ремісників.
Проміжний підсумок: Отже, ми можемо зробити висновок, що до середини ХVІ ст. у Нідерландах дедалі більше назрівав конфлікт між капіталістичним суспільством, що розвивалося, і пережитками феодальних відносин, які підтримувала Іспанія.
2. Початок національно-визвольної війни
Ситуація в Нідерландах стала нестерпною. Втручання іспанців поставило економічне життя Нідерландів у безвихідь.
У 1566 р. делегація нідерландських дворян звернулася до намісниці іспанського короля в Нідерландах Маргарити Пармської зі зверненням. У ньому вони, висловлюючи свою відданість “його величності королю Іспанії”, одночасно прохали припинити діяльність інквізиції та скликати Генеральні штати (парламент). Один із радників Маргарити Пармської презирливо обізвав скромно одягнених дворян гезами, тобто жебраками, і додав, що їх не треба лякатися. Нідерландці вирішили прийняти прізвисько “гези” як назву тих, хто бореться за визволення Нідерландів від іспанського ярма. Їхньою відзнакою були портрет Філіппа II і напис “Вірні королю до жебрацької суми”, як згадка про невдале звернення і натяк на те, що іспанці руйнували їхню країну.
На чолі опозиції стояв принц Вільгельм Оранський (1533—1584).
У Нідерландах розпочалися виступи проти іспанців. Влітку 1566 р. окремі заворушення прибрали форму повстання проти іспанців і католицької церкви. Озброєні ремісники й селяни нищили церкви, монастирі, палили ікони. Протягом кількох днів серпня 1566 р. повстання іконоборців охопило 12 із 17 провінцій.
Проміжний підсумок: Повстання, яке спалахнуло у 1566 р., було спрямоване проти влади іспанських поневолювачів і мало національно-визвольний характер. Одночасно з цим докорінні зміни, які воно спричинило у житті нідерландців, дозволяють вважати його соціальною революцією.
Причини повстання в Нідерландах
Причини |
Характеристика |
Релігійні |
Переслідування кальвіністів (інквізиція стратила близько 100 тис. осіб) |
Політичні |
Відсторонення від влади (управління країною дедалі більше переходило до рук іспанців) |
Економічні |
Збільшення податків, скасування пільг купцям, утримання іспанської армії |
Національні |
Посилення національного гніту |
3. Народження республіки
1) Національно-визвольна війна та утворення республіки
Події Нідерландської революції
• 1566 р. — початок боротьби. Повстання іконоборців (противників ікон), яке було придушено.
• 1567 р. — призначення намісником герцога Альби — направлення каральних військ, створення «Ради у справах про заколоти» («кривава рада»).
• 1571 р. — запровадження податку на продаж — 10 %. Початок партизанського руху.
• «Морські гези» (партизани) — топили іспанські кораблі, нападали на прибережні міста.
• «Лісові гези» — боротьба з іспанцями на суходолі.
• 1572 р. — початок повстання у північних штатах. Захоплення гезами міста Брілле. Повстання очолив Вільгельм Оранський.
• Іспанські найманці, які не отримували платню, у 1581 р. розгромили місто Антверпен.
• 1579 р. — Утрехтська унія (об’єднання північних штатів).
• Вільгельм Оранський був підступно вбитий.
• 1581 р. — владу іспанського короля було повалено.
• Проголошення Республіки Об’єднаних Провінцій (Голландія), правитель — Моріц (син Вільгельма Оранського), вищий орган влади — Генеральні штати.
• 1609 р. — офіційне визнання Іспанією незалежності Республіки.
Розповідь учителя
Визвольний рух у Нідерландах розпочався влітку 1566 р., коли по всій країні розгорнулося повстання, яке було спрямоване проти католицької церкви й отримало назву повстання іконоборців (противників ікон). Повстанці громили католицькі церкви, знищували ікони і статуї святих. Майно церков роздавалося бідним або знищувалося. Повстання охопило 12 із 17 провінцій. Загалом постраждало понад 5500 монастирів та церков. Повстання було придушено, але закони проти єретиків були пом’якшені. Це рішення не влаштовувало короля Філіппа ІІ, і він замінив намісницю Маргариту Пармську герцогом Альбою.
Улітку 1567 р. 60-тисячне іспанське військо герцога Альби ввійшло в Нідерланди, у країні була встановлена військова диктатура. Іспанські солдати поводилися як у підкореній країні. Для розправи з повстанцями була створена «Рада у справах про заколоти», яка отримала назву «кривава». Тисячі людей були страчені на пласі, вогнищі чи шибениці, а їхнє майно конфіскували. За свою віру поплатилися буржуа і купці, аристократи і дворяни. Були страчені граф Егмонт і адмірал Горн. Вільгельм Оранський і частина його прибічників втекли за кордон. Зростала кількість розорених і безробітних. У березні 1571 р. в Нідерландах було введено алькабалу — 10-відсотковий податок із кожної торговельної операції.
Нідерландці йшли в глухі ліси і створювали загони «лісових гезів», які розправлялися з іспанцями на суходолі. «Морські гези» топили іспанські судна і нападали на прибережні фортеці.
Навесні 1572 р. «морські гези» захопили порт Брілле. Це стало сигналом до загального повстання північних провінцій. Для керівництва повстанням було запрошено герцога Вільгельма Оранського. Герцог Альба кинув на північ усі сили, але голландські міста чинили героїчний опір. Багато місяців тримали облогу жителі Лейдена. Коли місто опинилося на краю загибелі, його жителі та гези зруйнували греблі на березі моря і затопили прилеглі землі, після чого іспанці відступили. Повстання на півночі перемагало.
Герцог Альба посилив терор. Іспанська армія, яка вчасно не отримувала платню, почала грабувати населення, що спричинило повстання і в південних провінціях. У 1581 р. найманці знищили місто Антверпен, загинуло близько 8000 жителів.
Повстання охопило Нідерланди. На боротьбу піднялося все населення — дворяни й селяни, ремісники та буржуазія, купці та священики. Але аристократія півдня, занепокоєна успіхами повстанців, у 1579 р. в місті Аррасі уклала унію (союз), визнала своїм королем Філіппа II й відмовилася від боротьби. У відповідь на рішення прибічників іспанського короля північні провінції уклали Утрехтську унію й об’єдналися для війни з Іспанією. Верховним органом були проголошені Генеральні штати. Виникла нова незалежна держава — Республіка Об’єднаних Провінцій, яку найчастіше називають Голландською республікою.
У 1581 р. було прийнято акт, який проголосив незалежність Нідерландів. До Республіки Об’єднаних Провінцій відійшли північні провінції, а південні — залишилися під владою Іспанії. У 1584 р. Вільгельм Оранський був убитий, правителем Нідерландів було обрано його сина Моріца.
Протягом довгих років тривала боротьба Голландії за незалежність. Її підтримували Англія та Франція. І тільки в 1648 р. за Вестфальським миром Іспанія визнала незалежність Нідерландів.
2) Наслідки та значення Нідерландської революції
Сформулюйте результати Нідерландської революції.
Результати боротьби Нідерландів за незалежність
• Утворення нової держави — Республіки Об’єднаних Провінцій.
• Поділ Нідерландів на дві частини: Республіку (Голландію) та Іспанські Південні штати (Бельгію).
• Поділ населення за релігійною ознакою: виникнення двох народів — голландців і фламандців.
• Перша буржуазна революція.
• Прихід до влади в Республіці буржуазії.
• Піднесення економіки в Голландії.
• Занепад Іспанії після втрати Нідерландів.
• Перетворення Голландії на світову державу.
Домашнє завдання
Опрацюйте матеріал .Виписати в зошит та вивчити нові терміни.
Основні поняття та назви: Нідерланди, , гези (лісові гези, морські гези), Голландія, інквізиція, буржуазна революція, Утрехтська унія.
Основні дати та події:
· 1566 р. — «іконоборче повстання» — початок Нідерландської революції;
· 1572 р. — зародження республіки на Півночі;
· 1579 р. — укладення Утрехтської унії;
· 1585—1609 рр. — війна Голландії з Іспанією.
· 1609 р. — перемога Нідерландської революції.