1. Прискорення економічного, технічного й інтелектуального прогресу.

  В останній третині XIX ст. темпи змін суттєво пришвидшилися, активно впроваджувались у виробництво відкриття в галузі науки й техніки, оскільки машинна індустрія потребувала безперервного технологічного оновлення.

     Досягнення науки й техніки в цей період були грандіозними, вони означали перехід до нового, другого, етапу науково-технічного прогресу (XIX — середина XX ст.), етапу, що заклав підвалини індустріальної цивілізації (див. табл.).

    У текстильній промисловості наприкінці XIX ст. з’явився автоматичний ткацький верстат. У сфері пошиття одягу та взуття, поліграфії відбувалася автоматизація виробництва. У консервному й сірниковому виробництвах впроваджено потокову систему. Важливу роль у розвитку машинобудування відіграло винайдення конвеєра, завдяки якому стрімко зросли темпи складання автомобілів, що здешевило виробництво й зробило їх доступнішими. Загалом потокове виробництво змінило характер заводського обладнання: відтоді деталі в машинобудуванні (гвинти, шайби, болти) виготовляють за допомогою спеціалізованих верстатів.

     Наукові відкриття й технічні досягнення зумовили появу нових галузей виробництва — хімічної, електротехнічної та ін. Створювалася обчислювальна техніка, з’явилося виробництво синтетичних матеріалів. Ці досягнення стали основою виробництва в наступному XX ст. Унаслідок індустріальної революції у виробництві почали більше використовувати природні й нові хімічні ресурси, зокрема легкі метали, нові сплави й синтетичні матеріали (наприклад, пластмаси), а також нові джерела енергії. Водночас з’явилися розробки нового обладнання та інструментів, що сприяло появі автоматизованих фабрик.

2. Монополізація економіки.

       Швидкими темпами відбулася концентрація капіталу й виробництва, створювалися монополії різного типу.

Записати у зошит

Монополія — підприємство, об’єднання чи господарське товариство, що займає панівне становище на ринку.

    На початковому етапі створювалися великі компанії — фірми й корпорації, з яких потім організовували картелі й синдикати, трести та концерни. Поява таких об’єднань у 70-80-х роках XIX ст. сприяла збільшенню пропозицій на товари й послуги.

   В Україні на початку XX ст. також виникли монополістичні об’єднання: синдикат цукрозаводчиків, «Продвагон», «Трубопродаж», «Продвугілля» та ін. Станом на 1914 р. таких об’єднань в Україні було майже три сотні.

1.     Робота з таблицею.

·        Вчені виділяють кілька видів монополій.

·        Розгляньте таблицю. Виділіть спільне та відмінне в усіх видах монополій.

      I.            Актуалізація опорних знань учнів.

1.     Бесіда за запитаннями.

·        Що таке промисловий переворот?

·        Які зміни в життя людей він вніс?

·        Як відбувалося зародження індустріального суспільства?

2.     Установіть відповідність.

·        Розмістіть їх у хронологічній послідовності, за часом виникнення. (Майстерні, мануфактури, заводи, фабрики)

План

1. Прискорення економічного, технічного й інтелектуального прогресу.

2. Монополізація економіки.

3. Зростання ролі держави в суспільному житті.

4. Зміни в соціальній структурі суспільства.

5. Зростання чисельності населення, підвищення його культурного рівня. Міграційні процеси.

6. Завершення формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу.

     Інша характерна ознака другої половини XIX — початку XX ст. — бурхливий розвиток міжнародної торгівлі.

      Записати у зошит

Концентрація (тобто зосередження, збільшення) виробництва — основа створення монополій у виробництві, а централізація капіталів монополії банків.

 Початок XX ст. — це період активного об’єднання банківського й промислового капіталів. Концентрація виробництва потребувала централізації капіталу. З одного боку, без вільного обігу капіталу й додаткових капіталовкладень неможлива розбудова нових галузей, а з іншого — дрібні власники капіталів були неспроможні фінансувати великі проекти. Централізація капіталу сприяла реформуванню банківської справи, появі великих фінансових груп, що згодом зумовило утворення фінансового капіталу, який інвестували у нові й оновлювані галузі промисловості. Наступним кроком стало злиття фінансового й промислового капіталів, поява позичкового капіталу.

    Банки, які раніше були скромними посередниками, на початку XX ст. перетворилися на монополістів, що розпоряджалися майже всім грошовим капіталом, а також значною частиною засобів виробництва й джерел сировини у своїй країні та за кордоном. Контроль за господарським життям країни опинився в руках фінансової олігархії; основні матеріальні цінності зосередилися в руках невеликої групи — власників великого капіталу.

Розгляньте карикатуру

Американська карикатура, що зображує монополії як «убивць США». 1899 р.

3. Зростання ролі держави в суспільному житті

     Важливими завданнями держави в цей період були: забезпечення чесної конкуренції, утримання пошти, портів, транспортних засобів. Держава також почала втручатися в питання тривалості робочого дня, розміру заробітної плати робітників. Зросла роль держави і як підприємця, продавця, покупця, кредитора, організатора економіки. Розпочалося будівництво державних підприємств, створення спільних з приватним капіталом компаній, фінансування освіти, науки, культури, охорони здоров’я. Держава перестала бути пасивним «нічним сторожем» і перебрала на себе значну частину повноважень і відповідальності.

4. Зміни в соціальній структурі суспільства

     Крім технічних та економічних, індустріальна революція також мала глибокі соціальні й політичні наслідки. Збільшилася кількість найманих працівників, причому не лише на виробництві, а й у будівництві, на транспорті, у сільському господарстві, сфері послуг.

     Становище індустріальних робітників у той час було важким. Тривалість робочого дня сягала 14-16 годин, умови праці й побуту були тяжкими, а заробітна плата низькою, широко використовувалися жіноча й дитяча праця. У першій половині XIX ст. в Англії понад половину зайнятих у промисловості становили жінки й діти. Особливо тяжко жилося в період економічних криз, які зазвичай охоплювали всю промисловість і сільське господарство та впливали на економіку багатьох країн. Кризи призводили до закриття підприємств, зростання безробіття, падіння заробітної плати й життєвого рівня населення.

     Усе ж загальний рівень життя всіх верств населення поволі підвищувався. Підприємці змушені були збільшувати заробітну плату й скорочувати тривалість робочого дня. Разом з появою масових робітничих професій в індустріально розвинених центрах зросла кількість інтелігенції та, що особливо важливо, дрібних і середніх власників — основи суспільства.

5. Зростання чисельності населення, підвищення його культурного рівня. Міграційні процеси

     Населення планети зростало швидкими темпами. Поліпшення гігієни й санітарії знизило рівень захворюваності, а розширення торгівлі продуктами харчування зробило раціон людей поживнішим. Скорочувалася смертність, а тривалість життя зростала. У XIX ст. збільшення населення відбулося переважно в розвинених країнах Європи й Північної Америки, у Японії, Австралії та Новій Зеландії.

    З початку XIX ст. майже в усіх країнах Європи регулярно проводилися переписи населення, що засвідчили його зростання: у Європі зі 175 млн жителів у 1800 р. до 450 млн у 1914 р. Чисельність населення збільшилась у всіх країнах (за винятком Ірландії, де внаслідок голоду, спричиненого втратою врожаю картоплі, померло 1 млн людей).

Зростання населення з 1800 по 1900 р.

Європейське населення збільшувалося також завдяки досягненням природничих і медичних наук, запровадженню в побут санітарно-гігієнічних норм і правил, що допомагало протистояти епідеміям та інфекційним захворюванням. Збереженню здоров’я сприяли й заходи, спрямовані на поліпшення умов життя.

     Через зростання населення на Європейському континенті майже 50 млн людей з 1850 до 1914 р. виїхали до інших країн, зокрема до США та колоній. У результаті переміщення такої величезної кількості населення на нових землях активно поширювалися мови, культура й уклад життя європейських націй.

      Міграційні процеси не оминули й Україну. Тільки за перше десятиліття XX ст. з Галичини й Буковини до Америки емігрувало майже 300 тис. селян.

Значний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX — на початку XX ст. мали не тільки науково-технічні досягнення, зокрема розвиток фундаментальних наук, а й удосконалення освіти, збільшення обсягів книгодрукування, поширення періодичної преси.

6. Завершення формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу

    Завершення тривалого й складного періоду створення високотехнологічної промисловості, утвердження вільної конкуренції, перетворення промисловості на провідну галузь економіки, процеси монополізації, наповнення ринку якісними й дешевими товарами фабрично-заводського виробництва, зростання міст і збільшення чисельності населення, вільне переміщення мільйонів людей країнами й континентами в пошуках кращої долі, формування основних соціальних груп (підприємців і найманих робітників, а також середнього класу), боротьба жінок за надання їм рівних із чоловіками прав — усі ці й інші явища останньої третини XIX — початку XX ст. свідчили про те, що формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу в основному завершилося.

Закріплення матеріалу

Розмістіть їх у хронологічній послідовності, за часом виникнення.

1.Установіть відповідність.

Д/з Опрацювати матеріал