Основні поняття та терміни:  «Криваве  законодавство»,  обгороджування, мануфактура, англіканська церква, пуританство, лорд-паулер.

Основні дати та події:

•  1534 р. — «королівська реформація»;

•  1549 р. — повстання Р. Кета;

•  1571 р. — прийняття «39 статей» — основ англіканської церкви.

Історичні діячі:

Генріх VII,

ГенріхVIII,

Едуард VI, Єлизавета I, Р. Кет, Т. Мор.

1.   Зміни в житті країни

У XVI ст. Англія стала невеликою за територією країною. Розміщуючись на Британських островах, вона не володіла всією їх територією - володіння Англії в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу.

Населення Англії на початку XVI ст. налічувало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн жителів (не враховуючи Шотландію). На початку XVI ст. у містах проживало не більше ніж 10 % населення Англії, а наприкінці століття кількість городян зросла до 20 %.

Англія була аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Більшість селян власної землі не мала, а за користування нею сплачувала грошову ренту.      

Робота з картою

Робота з термінами і поняттями:

Компанія – підприємство, засноване на панівній участі учасників.

Акціонерна компанія – колективна форма підприємництва, за якою з метою розширення підприємств створюються товариства (компанії), що об’єднують індивідуальні капітали пайщиків-акціонерів.

Аграрна революція – зміни в сільському господарстві, основним змістом є встановлення капіталістичних ринкових відносин.

Обгороджування – насильницьке позбавлення селян землі, яку землевласники потім обгороджували.

Англійська церква – державна церква у Великій Британії, утворена в країні в XVI ст. внаслідок Реформації. З усіх протестантських церков найближча до католицької.

    «Славна революція».

Спочатку король Карл ІІ побоювався порушити обіцянки, які давав парламенту, але згодом почав наступ на права англійців, переслідував учасників революції. Однак скасувати реформи парламенту й почати боротьбу з протестантами Карл ІІ не наважувався.

Наступний король Яків ІІ (1685-1688) не був такий обережний, мріяв про відновлення католицизму в Англії й намагався посилити вплив церкви в державі. Більшість членів парламенту не могла з цим погодитися.

Тому в 1688 р на англійський престол був таємно запрошений правитель Голландії Вільгельм ІІІ Оранський, одружений із дочкою Якова ІІ.

Вільгельм висадився в Англії з армією, але воювати йому не довелося. Яків ІІ не мав жодної підтримки і без бою втік з країни.

Мирне усунення Якова ІІ від влади отримало назву «Славна революція».

Королем Англії став Вільгельм ІІІ (1689-1702), який погодився обмежити королівські права.

Політичне становище в Англії наприкінці 17-у 18 ст.

  Одним з результатів англійської революції стало підписання королем Вільгельмом ІІІ у 1689 р «Білля про права».

 «Білль про права», 1689 р

            -  обмежувались повноваження монарха, який не мав права втручатися у вибори й роботу парламенту;

            - закони прийняті парламентом, були обов’язковими для всіх, у тому числі й для короля.

Англія, як і інші країни Європи, постраждала від «революції цін». Підвищення цін призвело до того, що селяни втратили власні ділянки і перетворилися на жебраків. Разом із тим в Англії швидкими темпами стало розвиватися мануфактурне виробництво у провідних галузях. У декілька разів зросло виробництво металів, країна повністю забезпечувала себе вугіллям і почала продавати його за кордон, будівництво кораблів надавало Англії необхідну кількість військових, торговельних та рибальських суден. Але основною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни Англія почала вивозити до інших країн вовняне сукно. Невдовзі сукно становило 80 % загального англійського експорту, а збільшення попиту на нього привело до поширення мануфактурного виробництва.

Великі географічні відкриття змінили торговельні шляхи, й Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів із Північної Європи до Середземномор’я, з Європи та Америки. Це сприяло розвитку англійської торгівлі - збагачувалося купецтво й зростали міста, розвивалися порти. Портом міжнародного значення став Лондон. Торгівля була небезпечною справою - бурі та пірати створювали небезпеку втрати товарів і навіть загибелі. У XVI ст. для зменшення ризику купці почали об’єднуватися в акціонерні компанії. Вони об’єднували свої капітали, ставали акціонерами компанії та отримували прибутки відповідно до власного внеску. Однією з найбільших торговельних акціонерних компаній стала Ост-Індська компанія, яка зосередила у своїх руках торгівлю з Африкою та Індією.

На початку XVI ст. сільське господарство Англії зазнало суттєвих змін. Попит на англійську вовну значно збільшився як в Англії, так і за кордоном. Землевласники зайнялися розведенням овець, часто за рахунок рільництва. Лендлорди (так називали цих землевласників) почали перетворювати землі у своїх володіннях на пасовиська для овець. Збільшуючи площі пасовиськ, власники зганяли селян із земель та огороджували їх. Цей процес дістав назву «огороджування». Вовна перетворилася на головне багатство країни. Огороджування призвело до зменшення вирощування пшениці, і невдовзі Англія почала завозити пшеницю із-за кордону. У XVI ст. розпочався процес аграрного перевороту - встановлення ринкових відносин у сільському господарстві.

Економіка Англії

2)  Зміни в суспільстві

Капіталістичні відносини, які активно почали розвиватися в Англії, привели до значних змін у суспільстві. Виникають нові верстви населення - буржуазія та наймані робітники. Дворянство продовжувало відігравати значну роль в Англійському королівстві, але й воно зазнало впливу Нового часу.

Дворянство поділилося на дві великі групи - старі та нові дворяни. Життя старого дворянства не змінилося - вони жили на платежі від селян, несли службу у війську або при дворі. До інших справ вони ставилися з презирством, вважаючи їх нешляхетними. Старі дворяни не тільки ігнорували господарство, але й залишалися осторонь ділового життя. У результаті їхні прибутки падали і вони розорювались.

Нові дворяни, або джентрі, активно займалися господарством і вели торгівлю. Вони проводили огороджування, збільшуючи пасовиська для овець, вкладали капітали в торговельні компанії, а у своїх маєтках будували мануфактури з виробництва сукна. Нове дворянство швидко збагачувалось, зростав їхній вплив, і вони починали відігравати важливу роль у житті держави.

2.  Огороджування

Підвищення попиту на вовну зробило вівчарство дуже прибутковою справою. Але збільшення поголів’я овець потребувало і зростання площ пасовиськ. Разом із тим вільної землі в Англії не було, адже її орендували у землевласників селяни. Тому збільшення площ пасовиськ проходило двома шляхами - або скуповуванням землі, або захопленням общинних земель (лісів, пасовиськ, лугів). Потім почали захоплювати і землю орендарів, зганяючи селян, а ділянки огороджували. Ріллю засівали травою і перетворювали на пасовище. Селянські будівлі знищувалися, а їхніх мешканців виганяли на вулицю.

Додатковий матеріал

Інший погляд на огороджування

Класичний погляд був сформований під впливом творів Томаса Мора. Саме цей погляд відображався в історичних працях ХІХ ст. Карл Маркс, описуючи огороджування, мав на увазі саме твори Мора. Радянські історики теж використовували ці джерела. Із залученням дедалі більшої кількості архівних матеріалів стало зрозуміло, що ситуація, яку зображав у своїх творах Томас Мор, не відповідає дійсності. Від початку ХХ ст. популярність цієї теорії помітно зменшується, але радянські вчені продовжували її дотримуватися, оскільки вона добре ілюструвала період формування капіталістичного суспільства. Крім того, вони не мали можливості ознайомитися з первинними архівними матеріалами, тому їх праці спираються на роботи істориків першої половини - середини ХІХ ст. та твори Томаса Мора. Разом із тим первинні архівні матеріали вказують на такі події.

Ціни на продукти (у тому числі зерно) за часів огороджування ще більше зросли порівняно з цінами на вовну. Економічно огороджування було невигідним.

Масштаби огороджування перебільшували - протягом ХVІ ст. (саме цей період описав Томас Мор) було огороджено лише близько 2 % земель.

Бунти проти огороджування відбувалися в районах, де огороджування практично не було.

У середині ХІV ст. чума значно скоротила кількість населення Англії, і протягом майже 200 років для обробітку землі не вистачало робочих рук. Наприкінці ХІІІ - на початку ХІV ст. було освоєно багато малородючих ґрунтів, які пізніше покинули. Ці землі навіть заростали лісом, і у ХVІ ст., тобто в часи Томаса Мора, їх почали обробляти. Землевласники були зацікавлені здавати в оренду такі землі великими площами, у першу чергу для випасання овець. Крім того, у ці часи існувала проблема сквотерів - найбідніших людей, які оселялися на землях, що пустували, займалися полюванням та рибальством, мали невеличке підсобне господарство, - звісно, оренду вони не платили. Тому коли з’являлися орендатори, вони виганяли сквотерів.

Що ж стосується бунтів проти огороджування, то виявилося, що більшість із них не мають жодного відношення до виступів проти перетворення ріллі на пасовиська. Ці бунти відбувалися переважно на територіях, де землі були бідні й тому більш придатні для випасання худоби. Зростання населення викликало необхідність збільшення виробництва м’яса та молока, тому на пасовиська виганяли велику рогату худобу. Разом із тим ціни підвищувалися, і на бідних прошарках суспільства це позначалося найбільше.

Такі факти, а точніше чутки про них у Лондоні, і породили класичне уявлення про огороджування.

3.   Королівська Реформація

 У 1485 р. англійський престол перейшов до династії Тюдорів. Суттєве зміцнення держави і королівської влади відбулося за правління другого короля з цієї династії - Генріха VIII (1509-1547 рр.). У цей час в Англії розпочалася Реформація.

На відміну від інших держав, де Реформація здійснился внаслідок народного руху «знизу», в Англії Реформація відбувалася «згори» - за активного втручання і під керівництвом короля, унаслідок чого її називають королівською.

Спочатку Генріх VІІІ виступив проти Реформації, проте сімейні обставини змусили змінити його позицію. Спроба розлучитися з іспанкою Катериною Арагонською не знайшла підтримки в Папи Римського. Тоді король виступив проти католицької церкви.

Під тиском Генріха VІІІ парламент у 1534 р. прийняв «Акт про супрематію (верховенство)», який проголосив короля главою і захисником англійської церкви.

Акт про супрематію  (англ. Acts of Supremacy) — два парламентських акти (1534 й 1559 років), що закріпили розрив Англіканської церкви з Католицькою в ході Реформації й передали монарху верховні повноваження в Англіканській церкві.

У 1536-1540 рр. була проведена секуляризація церковних земель - монастирі було закрито, а ченців розігнано. Усі землі й майно монастирів, а також власність церкви перейшли до скарбниці короля. Разом із тим майже всі католицькі догмати зберігалися. Нова церква стала називатися англіканською, вона була більш поміркованою порівняно з лютеранством та кальвінізмом.

Аграрний переворот і розвиток ринкових виробничих відносин у сільському господарстві зумовили великі зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Міста заполонили жебраки, багато людей шукало роботу і, не знаходячи її, крало або старцювало. На початку ХVІІ ст. в Лондоні налічувалося 50 тис. жебраків. Король Генріх VІІІ почав видавати закони, спрямовані проти старцювання. Збирати милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогом і повертали додому. Якщо затримували вдруге – знову били та відрізали половину вуха. Кого затримували втретє – страчували як злочинця.

Робота з історичною постаттю:

Реформація провадилася методами терору. Десятки тисяч ченців опинилися без притулку й каралися “кривавими” законами проти жебраків. Від усіх англійців вимагали повного підкорення англіканській церкві. За відмову від її визнання карали як за державну зраду.

Нащадок Генріха VІІІ Едуард VI (1547-1553 рр.) продовжував королівську Реформацію. Від 1549 р. служба почала здійснюватися англійською мовою, було спрощено церковні обряди.

За правління королеви Марії Тюдор (1553-1558 рр.) - доньки Генріха VIII та Катерини Арагонської, яка трималася католицизму, в Англії було здійснено спробу повернутися до старої, католицької віри. Марія Тюдор відновила католицьку церкву, почала страчувати протестантів, за що її називали Марією Кривавою. Однак англіканська церква вже глибоко вкоренилася в англійському суспільстві. Повертати землі монастирям ніхто не хотів.

Після смерті Марії Тюдор корона перейшла до Єлизавети I (1558-1603 рр.) - доньки Анни Болейн та Генріха VIII. Вона відновила англіканську церкву. Почалося переслідування католиків, було видано суворі закони - перехід з англіканської церкви в католицьку вважався державною зрадою. Орден єзуїтів було заборонено. У 1571 р. був прийнятий англійський «Символ віри» (39 статей), у якому проголошувалися основні принципи англіканської церкви.

Частина віруючих залишилася незадоволеною королівською Реформацією і вимагала продовжити «очищення» церкви від католицизму. Називали їх пуританами (від латин.purus - чистий), вони не визнавали влади єпископів, відкидали всю церковну ієрархію. Поступово пуритани вийшли з англіканської церкви та стали створювати власні общини на чолі зі старшинами (пресвітерами). Королева Єлизавета І не підтримала пуритан і навіть почала їх переслідувати.

3.   Єлизавета І. Прихід до влади династії Стюартів

Правління королеви Єлизавети І тривало 45 років (1558-1603 рр.), цей період ще називають «золотою добою». Економіка й культура країни розквітла, а сама Англія перетворилася на провідну європейську державу.

Єлизавета І була обдарованою людиною та здобула чудову освіту. Вона знала дев’ять мов, писала вірші, чудово грала на музичних інструментах; вміла добирати собі оточення: її міністри й полководці, радники й державні службовці були поетами і філософами, воїнами і мореплавцями, героями і видатними політиками.

Релігійна політика королеви була зорієнтована на віротерпіння, але в межах державної політики. Єлизавета І прагнула залучити на свій бік як протестантів, так і католиків. Королева заборонила грабувати та руйнувати католицькі церкви, знищувати ікони. Вона стверджувала, що піклуватиметься про всіх своїх підданих, незалежно від їх віросповідання.

У королівстві проводилася політика протекціонізму - сприяння розвитку англійського виробництва й торгівлі. Англія надавала притулок усім, хто переховувався від релігійного переслідування, - майстри з різних країн, завдяки своїм секретам, сприяли відродженню старих галузей та розвитку нових. Уряд підтримував будівництво мануфактур, сприяв винахідникам. Торговельні компанії отримували привілеї, а в деякі торговельні компанії королева вкладала власні гроші. Англійські товари проникали в усі куточки світу. Відкриття Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції) підтвердило успішну економічну політику уряду.

Єлизавета І проводила активну зовнішню політику. Англія починає будувати власну колоніальну імперію - у 1585 р. була заснована перша англійська колонія в Північній Америці - Вірджинія. Загострилися відносини з Іспанією. Королева надавала підтримку нідерландським повстанцям, сприяла англійським піратам, які грабували іспанські галеони. Френсіс Дрейк, який здійснив другу навколосвітню подорож (1577-1580 рр.), був посвячений у рицарі самою королевою. Протистояння з Іспанією переросло у військовий конфлікт - Іспанія відрядила до Англії величезний флот, який отримав назву «Непереможна армада». Англійський флот на чолі з Френсісом Дрейком розгромив іспанську ескадру в протоці Ла-Манш, а буря завершила знищення іспанців. Англія перетворилася на володарку морів.

Єлизавета І  продовжувала політику приєднання земель на Британських островах. Вона активно підтримувала протестантів у Шотландії, унаслідок чого була ув’язнена, а потім страчена шотландська королева Марія Стюарт. Шотландія увійшла до складу англійського королівства вже після смерті Єлизавети. В Ірландії королева продовжила захоплення земель. Після придушення повстання у 1603 р. ірландські землі ввійшли до складу англійської корони.

Єлизавета не мала дітей і була останньою представницею династії Тюдорів. За домовленістю англійський трон успадкував шотландський король Яків (Джеймс) Стюарт (1603-1625 рр.), син страченої Марії Стюарт. Він об’єднав під своєю владою Англію, Шотландію та Ірландію, започаткувавши триєдине королівство - Велику Британію.

АНГЛІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Революція – докорінний переворот в житті суспільства, засобами виробництва.

Яка династія прийшла до правління в Англії в кінці 16 стол?

 Причини революції в Англії.

Протиріччя в англійському суспільстві загострились із приходом до влади Якова І Стюарта (1603-1625).

Які ж дії Якова І не влаштовували англійців?

Висновок: Яків Стюарт не приховував бажання встановити абсолютну владу в державі.

Після смерті Якова І влада перейшла до його сина Карла І (1625-1649). Король наполегливо шукав гроші для поповнення скарбниці й вводив небачені побори.

 Дії короля викликали обурення в країні, деякі дворяни відкрито відмовлялися платити грабіжницькі побори.

      1628 р – парламент видав «Петицію про права», вимагав від короля не порушувати закон і зберігати права своїх підданих.

У відповідь Карл І  розпустив парламент і на 11 років установив одноосібне правління.

Ще більші побори й порушення закону призвели до зростання невдоволення королівською владою в Англії.

 Початок революції.

   У 1637 р спалахнуло повстання в Шотландії, викликане намаганням королівської влади внести зміни в правила богослужіння. У Крала І не було ні коштів, ні армії для його придушення, в 1640 р змушений скликати парламент. Парламент отримав назву «Довгий» (1640-1653рр), відмовився надати король гроші й висунув власні вимоги.

Які ж дії були довгого парламенту:

- заборонив королю збирати нові податки;

- скасував незаконні побори;

- позбавив Карла І права розпускати парламент.

     Король змушений був погодитись, але в 1642 р втік із Лондона й почав збирати армію для боротьби з парламентом. В Англії почалася громадянська війна.

Парламентські сили очолили рішучі командири-пуритани, одним із яких був дворянин - Олівер Кромвель (1599-1658 рр.).

         Він почав створювати армію «нового зразка». У парламентські загони набирали добровольців з усіх прошарків суспільства.

У 1645 р парламентська армія зустрілася з королівськими військами в битві під Нейзбі.  На початку бою кіннота Карла І  прорва оборону армії «нового зразка» Олівера Кромвеля, але згодом армія парламенту Олівера Кромвеля перейшла в наступ і розгромила противника. Невдовзі Карл І утік до Шотландії. Громадянська війна закінчилась, влада перейшла до рук парламенту.

Правління «Довгого парламенту».

Реформи  «Довгого парламенту»

Були скасовані королівські монополії на торгівлю.

Конфісковані й продані церковні й королівські землі.

В Англії було ліквідовано англіканську церкву й запроваджено пуританське богослужіння.

Було скасовано верховну власність на землі короля, і земля дворян стала їх особистою – приватною  власністю у 1646 р.

Селян  не було звільнено від феодальних повинностей.

Більшість городян не мали права брати участь у виборах парламенту.

Протекторат Кромвеля та Реставрація.

    Після проголошення республіки англійська армія придушила повстання в Ірландії й Шотландії, але в самій країні не вщухали заколоти прихильників монархії.  Спалахували виступи бідноти, що вимагала наділити її землею. Хоча всі виступи були придушені, але «нові дворяни» і буржуазія розуміли, що влада парламенту не може забезпечити стабільність в країні. Для захисту їх інтересів необхідна більш сильна армія.

У 1653 р в Англії відбувся переворот – «Довгий парламент» було розпущено.

Влада в державі перейшла до Ольвера Кромвеля, який отримав титул лорда-протектора (захисник).

Після смерті О.Кромвеля в 1658 р ситуація в Англії погіршилась. Його син Річард, що прийшов до влади виявився слабким правителем і через рік відмовився від посади.

Був відновлений парламент, однак в Англії почалися заворушення, для врегулювання ситуації знову необхідна була сильна влада. Парламент вирішив повернути престол королю, сподіваючись, що він не буде скасовувати завоювання революції.

В 1660 р в Англії відбулася Реставрація (відновлення) королівської влади.

Королем став син Карла І, Карл ІІ (1660-1685 рр), який погодився визнати всі закони, прийняті під час революції.

Домашнє завдання

1. Опрацюйте інформацію

2. Заповнити таблицю «Діяльність королеви Єлизавети І».