Уже в VIII ст. до н. е. грецькі міста заснували свої колонії на берегах Апеннінського півострова, розташованого на захід від Греції. Потім, долаючи запеклий опір фінікійців, елліни осіли в західній частині Середземномор’я. Тепер вони могли дістатися до «Стовпів Геракла» (Гібралтарська протока) й далі в Атлантичний океан.

Грецькі міста виникли й на єгипетському березі — у дельті Нілу. Звідси до Греції вивозили єгипетський хліб, папірус, лляну полотнину. Єгиптяни перепродавали грекам слонову кістку, пахощі, лікарські рослини та чорношкірих рабів. У Греції казали: «Елліни розселилися на берегах Середземномор’я, як жаби навколо ставка». 

Записати у зошит

Період із VIII до VI ст. до н. е. вчені називають часом Великої грецької колонізації.

Чому ж десятки тисяч греків залишали рідну Елладу й вирушали до далеких заморських країв?

1.     Причини ВГК та основні напрямки ВГК

Робота з термінами

Записати у зошит

Велика грецька колонізація (VIІІ-VI ст. до н .е.) — процес заснування грецькими полісами власних поселень на нових землях.

 Колонізація—освоєння і заселення нових територій в своїй чи чужій країні.

Діаспора (від грецького — «розсіяння») — частина населення країни, яка перебуває за межами своєї батьківщини.

   - Якими були причини Великої грецької колонізації?

 Причини записуємо в зошит.

Хто і з яких причин залишав Грецію?

    Робота з схемою.

Визначаєм причини Великої грецької колонізації

  Настав час, коли земля вже не могла прогодувати всіх, а вільних ділянок у Греції бракувало. Тож багато хто з греків, потерпаючи від злиднів на батьківщині, шукав краї, де міг би зажити багатшим життям. Хтось сподівався закладати міста – своєрідні торговельні бази, використовуючи які прагнув збувати у віддалені землі вироби грецьких майстрів. Хтось сподівався знайти джерела сировини для свого ремесла. Сприяла колонізації й боротьба між аристократами та демосом.

Опрацювати матеріал і назвати основні колонії греків:

– західний напрямок колонізації;

– північно- східний напрямок колонізації;

– південний напрямок колонізації.

    Грецька колонізація відбувалася в трьох основних напрямках. Найбільше колоній виникло на захід від Еллади: у Південній Італії та на острові Сицилія, а також на узбережжі сучасної Франції та Іспанії. Першою колонією на цих землях стало місто Куми (Італія), закладене в середині 7 ст. до н. е. Невдовзі виникли інші колонії: Сиракузи, Регій, Тарент (єдина колонія Спарти), загалом близько 500.

    Не менш потужним був й інший напрямок колонізації - північно- східний. Спочатку греки опановували узбережжя Фракії та землі біля проток між Середземним і Чорним морями. Потім було заселено північне узбережжя Малої Азії. Після колонізації цих земель елліни почали організовувати поселення в Західному та Північному Причорномор’ї.

    Повільніше відбувалася грецька колонізація в південному напрямку. Фінікійська держава намагалася не допустити появу грецьких колоній на півдні. Проте греки закладали не самостійні колонії, а торговельні поселення, підпорядковані місцевим правителям.

Робота з картою

Простежте за картою основні напрямки грецької колонізації. Назвіть колонії греків на різних територіях.

2. Грецькі міста-колонії в Північному Причорномор’ї та Криму

    Появу перших грецьких поселень у Північному Причорномор’ї відносять до середини 7 ст. до н. е.

    У колонізації Північного Причорномор’я велику роль відіграло грецьке місто Мілет, розташоване в західній частині Малої Азії, адже більшість грецьких міст-колоній на північному узбережжі Чорного моря засновано вихідцями саме із цього міста.

   Опрацювати підпункт параграфа і заповнити таблицю «Грецькі міста-колонії в Північному Причорномор`ї» (сучасна територія України):

    Першою грецькою колонією на півдні України вважають поселення на острові (за тих часів – півострові) Березань неподалік сучасного міста Очакова Миколаївської області. Мілетяни почали облаштовувати його в середині 7 ст. до н. е. Поселення називалося Борисфенідою (від грецької назви р. Дніпра – Борисфен). Протягом 6-5 ст. до н. е. грецькі переселенці опанували все узбережжя Чорного моря. Їхні міста на північному узбережжі скупчувалися в чотирьох регіонах – у пониззі Південного Бугу та Дністра, на Керченському півострові та на Південно- Західному березі Криму. Так, біля гирла р. Тірас (Дністер) виникла Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), на правому березі Бузького лиману – Ольвія (біля сучасного с. Парутине Миколаївської області). До найважливіших грецьких колоній належить і Херсонес Таврійський (на території сучасного Севастополя). Але постало те місто трохи згодом – наприкінці 5 ст. до н. е.

   На берегах Керченської протоки, яку греки називали Боспором Кімерійським, від 7 ст. до н. е. були засновані Пантикапей (сучасна Керч), Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія тощо. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспорське царство, об’єднавши понад 20 грецьких міст. Столицею держави був Пантикапей.

3. Життя греків у Північному Причорномор’ї та Криму

    Прибувши здалеку, греки прагнули влаштуватися на нових місцях так, щоб їм ніщо не нагадувало про розлуку з рідною Елладою. Отож кожна колонія була ніби копією, двійником грецького міста, з якого прибули колоністи. Не були винятком і грецькі міста-колонії Північного Причорномор’я. У них майже цілком відтворено особливості державного, господарського та культурного життя Давньої Греції. Освоєння греками північного узбережжя Чорного моря відбувалося мирно, адже колоністи селилися на незайманих землях, на прибережній смузі вздовж моря та лиманів, що не перевищувала завширшки 10 км. Місцеві мешканці не зачіпали прибульців, поступово налагоджуючи з ними торговельні контакти.

     Кожне грецьке місто на узбережжі Чорного моря забудовувалося за планом і відповідало законам містобудування материкової Греції. Усі великі міста були оточені міцними оборонними мурами з вежами та мали укріплені гавані. Усередині вони поділялися на квартали. У центрі міста розташовувалася головна площа – агора, поряд з нею – священне місце з храмами, капищами, жертовниками. Навколо головної площі споруджували важливі громадські будівлі. У деяких містах їх розташовували на укріпленому пагорбі – акрополі. Будинки зводили з каменю, стіни тинькували, дах накривали черепицею. Місцевою особливістю північночорноморських міст були підвальні житлові приміщення. Вулиці закладали прямими. Вони перетиналися під прямим кутом або розходилися променями. їх забруковували каменем або череп’ям. Уздовж вулиць прокладали каналізаційні труби. Були в грецьких містах і водогони.

    Кожне місто мало сільськогосподарську округу – хору. Хори складалися з невеличких поселень або й містечок, мешканці яких жили з городництва та садівництва, вирощуючи сільськогосподарську продукцію на продаж.

Домашнє завдання

Опрацювати матеріал