Відомості про письменника
Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з життєвим шляхом Григора Тютюнника.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня
1931 р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника.
Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п’ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева в Харкові, в колгоспі, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у військово-морському флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою).
Після закінчення Харківського університету (1962)
Гр. Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. 1963-1964 рр. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».
1966 р. вийшла перша його книжка «Зав’язь», яка була однією з тих книжок, що засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я
Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі у своїх публікаціях 1967 р.
1968 р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань.
На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача.
Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника.
За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 р. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
Не в змозі реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня
1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.
1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
2.Словникова робота
Бесіда за прослуханим твором
· Назвіть головних і другорядних персонажів твору.
· Яким було перше враження від знайомства з Олесем?
· Чому автор саме так назвав своє оповідання?
· З кого автор писав образ Олеся?
· Як називаються такі твори?
· Чому Олесь не поспішав до школи? Що його стримувало?
· За що Федько вдарив Олеся?
· Чому Олесь сидів «посеред річки поруч зеленої, з ряскою, калюжі і плакав»?
· Прочитайте діалог Матильди Петрівни й Олеся в ролях, інтонаційно передаючи своє ставлення до учасників діалогу. Чи справедливими були , на ваш погляд, вимоги вчительки?
· Що спонукало Федька пригостити Олеся гарячим пиріжком? Чому Олесь безмежно зрадів від такого вчинку свого кривдника? Чи не тому , що зголоднів?
· Яким було ставлення дорослих до Олеся?
· Чому Олесь плакав перед сном?
· Чи доводилося вам переживати стан тривоги , гіркоти, образи і невпевненості від нерозуміння близьких? Яким чином ви долали подібні дискомфортні почуття?
· Як ви ставитесь до людей, поведінка яких не зовсім зрозуміла вам і відмінна від поведінки більшості ваших знайомих?
· Що означає фразеологізм «біла ворона» ? Чому так називали хлопчика?
· З’ясуйте тему і основну думку твору. Запишіть у зошити.
· Які моменти твору найнапруженіші?
· Де краще почувався Олесь: серед людей чи на лоні природи?
Незакінчене речення
«Олесь – хлопчик з доброю душею і неповторним внутрішнім світом, тому що ….»
Складання схеми «Ланцюжок подій» (складіть події в певному порядку)
Цитатна характеристика описів природи у творі «Дивак»
Знайдіть та прочитайте цитати з тексту, які описують:
□ поведінку дятла («Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку»);
□ природу навколо школи («По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. З бовдурів дим угору тополиними стовпами. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками,— там б’ють джерела»);
□ замерзлу річку («Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно. Воно тьмарилось мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги — білі, круглі, як воляче око. Течія розчісувала зелений кушир, пряли тоненькими ніжками якісь жучки, боком долаючи пружний струмінь»);
□ ліс увечері («У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном»);