1. Повторити правила параграфа 41 на сторінці 206
2. Робота з текстом.
Підібрати вставні слова, визначити іхні групи.
1. Кажуть, найрідніше місце - Батьківщина.
2. Безумовно, Сергій каже правду.
3. Вона, на щастя, вічна, як вічний народ.
4. Тому рідна земля, на мою думку, не загине, бо ми цього, безперечно, не допустимо.
- Чи всі речення пов'язані за змістом? Знайти зайве.
- Запишіть речення у потрібному порядку.
3. Доповнити двома власними реченнями.
1. Усно виконати вправу 479
2. Прочитати правило, яке розміщено одразу після вправи на ст. 206.
3. Письмово виконати вправу 481
Чи завжди доречним є вживання вставних слів?
Вже ніч надворі. Не спить дитина.
Схилився батько над ліжком сина
і виявляє любов і ласку.
- Послухай, - каже, - синочку, казку.
Так, значить, дід жив і, значить, баба.
Була в них, значить, ще й курочка ряба.
І сіла, значить, вона в гніздечко
І, так сказати, знесла яєчко.
Дід бив яєчко і баба била.
Ну, баба, значить, теж розбила.
А, так сказати, пробігла мишка…-
І тут синочок схопивсь з ліжка:
- Все значить, значить та так сказати…
Не треба казки! Я хочу спати!
- Як ми називаємо такі вставні слова, що не несуть певного смислового навантаження та вживаються для зв’язування слів? (Слова-паразити.)
- Отже, пам’ятаймо, що під час спілкування, будуючи висловлювання, ми маємо слідкувати за власним мовленням, завжди залишатися культурними та грамотними, щоб у майбутньому стати відомими письменниками, науковцями. Щоб прославити Україну, на честь якої сьогодні прозвучало стільки чудових слів! Щоб кожного з вас могли назвати гідною дитиною найкращого міста, у якому ми живемо.