Основні дати:
1906 р. – початок аграрної реформи П. Столипіна.
1907 – 1911 рр. – діяльність ІІІ Державної думи.
1908 р. – створення Товариства українських поступовців (ТУП).
1910 р. – ухвалення циркуляра П. Столипіна із забороною реєструвати будь-які «інородницькі» товариства.
1911 – 1913 рр. – справа Бейліса.
Лютий 1914 р. – масові демонстрації та політичні страйки проти заборони царським урядом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
· Пригадайте, чим закінчилася революція в Російській імперії 1905 – 1907 рр.
Після поразки революції в імперії запанувала реакція. Царський уряд проводив відкриту антиукраїнську політику. Головним провідником імперської реакційної політики з 1906 р. був голова Ради міністрів Петро Столипін. У своїй політиці він спирався на ідеологію російського шовінізму.
Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання міжнаціональної ворожнечі й ненависті. В даному випадку – російської нації проти української.
У 1908 р. у Києві було створено «Клуб російських націоналістів міста Києва». Основним завданням клубу було «боротьба з українофільством», яке, на думку його ідеологів, підривало коріння «російської православної цивілізації». 20 січня 1910 р. вийшов циркуляр Столипіна із забороною реєструвати будь-які інородницькі товариства.
Столипінський режим характеризувався:
1) розпуском II Державної думи, яка виявила непослух царю, і виданням 3 червня 1907 р. нового виборчого закону, у якому ще більше обмежувалися права робітників, селян, неросійських народів. Так був здійснений третьочервневий державний переворот. За новим виборчим законом виборчі права мали тільки 15 % населення країни. Вибори до III Державної думи, проведені влітку та восени 1907 р., дали царизму очікуваний результат: Дума стала «слухняною». Від України обрано 111 делегатів: 64 поміщики, 13 священиків, 20 селян;
2) лавіруванням уряду Столипіна між різними класами, що одержало назву бонапартизму. У складі III Думи був блок поміщиків із верхівкою торгово-промислової буржуазії. Відповідно в III Думі було дві більшості: правооктябристська й октябристсько-кадетська. Уряд Столипіна балансував між цими таборами;
3) наступом на революційні сили, на права робітників, селян та їхні партії; царський уряд розгромив робітничі організації, профспілки, закривав робітничі газети й журнали;
4) насадженням ідеології великодержавного шовінізму й посиленням національного гніту. В Україні царизм переслідував українську мову та культуру, забороняв видання українських газет, журналів, художньої літератури. Царська влада закривала українські клуби й гуртки. Було закрито культосвітнє товариство «Просвіта», циркуляр Столипіна 1910 р. забороняв «інородцям» створювати товариства, клуби, видавати газети рідною мовою.
Столипінська аграрна реформа в Україні
Причини реформи
1. Прагнення царизму відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі й закріпити в них приватновласницькі настрої.
2. Усвідомлення правлячими колами необхідності прискорення розвитку капіталізму в селі американським шляхом, того, що селянська громада є гальмом на цьому шляху.
3. Прагнення ліквідувати аграрну перенаселеність в європейській частині країни шляхом переселення найбільш революційної й вибухонебезпечної частини селян у східні райони Росії.
Заходи Столипіна
1. Указом 9 листопада 1906 р. і законом 14 червня 1910 р. селянам дозволялося виходити з громади й закріплювати землю у приватну власність. Тим самим руйнувалося громадське землеволодіння.
2. Створення на селі хутірського й відрубного господарства.
3. Проведення переселенської політики.
Хід реформи в Україні: здійснення реформи було покладено на губернські та волосні землевпорядні комісії.
1. В Україні з 1906 до 1915 рр. із громади вийшли 468 тис. дворів, або 30 % від загальної кількості громадських земель. Причому на Правобережжі та в Полтавській губернії громадське землеволодіння зникло зовсім.
2. У ході формування хутірських і відрубних господарств Столипін хотів створити міцну мережу заможних селян-хазяїв, які б стали опорою держави на селі. Однак досягти поставленої мети не вдалося. В Україні до початку 1916 р. було створено 440 тис. хутірських і відрубних господарств, або 13 % від загальної кількості.
3. Для надання допомоги селянам в організації хутірського господарства був створений Селянський поземельний банк, який скуповував поміщицькі землі й продавав їх селянам.
4. У ході проведення переселенської політики Україна дала найбільшу кількість переселенців до Сибіру. З тих, що виїхали туди в 1906–1912 рр., близько 1 млн. — з України.
Підсумки реформи:
1. Столипінська аграрна реформа була після скасування кріпосного права в 1861 р. наступним кроком на шляху перетворення феодальної монархії на буржуазну.
2. Вона прискорила розвиток капіталістичних відносин на селі.
3. Однак в цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставлених цілей, оскільки реформа не встигла (зокрема й через загибель ініціатора реформи в 1911 р. в Києві в результаті теракту) зруйнувати економічну основу феодальних відносин — поміщицьке землеволодіння.
Справа Бейліса
Щоб розколоти єдиний національно-визвольний фронт пригноблених народів, царський уряд намагався поширити в Україні антисемітські настрої. Навесні 1911 року в печерах Бабиного Яру було знайдене тіло 13-річного Андрія Ющинського. І хоч поліція дуже швидко виявила вбивць (кримінальних злочинців), члени російських чорносотенних організацій поширювали чутки, ніби це зробили євреї для одержання християнської крові на Великдень. За підозрою в скоєному злочині був заарештований М. Бейліс. Судовим процесом самодержавство намагалося спричинити єврейські погроми. «Справа Бейліса» закінчилася резонансним судовим процесом у Києві.
§ На захист М. Бейліса виступила передова демократична громадськість України й Росії. Гнівні слова протесту проти провокацій царизму висловили М. Грушевський, А. Шептицький, С. Сфремов, В. Короленко та багато інших відомих діячів. Присяжні, серед яких була більшість українців, виправдали М. Бейліса, і царський суд змушений був звільнити його.
Українське питання в ІІІ та IV Державних думах
§ Березень 1908 р. Обговорення законопроекту про введення української мови в початкових школах. Не був прийнятий
§ Грудень 1909 р. Законопроект про запровадження рідної мови в місцевих судах. За результатами голосування використання української мови в судочинстві було заборонено
§ Жовтень 1910 р. Повторний розгляд питання впровадження української мови у початковій школі. Не був прийнятий
§ Червень 1913 р. Фракції кадетів і трудовиків внесли запит до уряду з приводу переслідування в Україні українських громадських установ
§ Лютий 1914 р. Фракції трудовиків, кадетів, октябристів, а згодом і соціал-демократів у своєму запиті до уряду звинуватили міністра внутрішніх справ, що заборонив святкувати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, у перевищенні своїх владних повноважень
Ви вже знаєте, що у Києві у 1908 р. виникла нелегальна громадсько-політична організація – Товариство українських поступовців (ТУП). Членами організації були, зокрема, М. Грушевський, Є. Чикаленко, С. Єфремов, В. Винниченко, І. Шраг та ін.
ТУП обстоювали три основні ідеї:
Ø парламентаризм;
Ø перебудову Російської держави на федеративних засадах;
Ø національно-територіальну автономію України.
Резонансною подією стало виголошення доповіді Дмитром Донцовим «Сучасне політичне положення нації і наші завдання» на ІІ Всеукраїнському студентському з’їзді в 1913 р. у Львові. Антиукраїнська політика не припинилася зі смертю Столипіна 1911 р. урядова заборона святкування 100-річної річниці народження Т. Шевченка у 1914 р. спричинили масові демонстрації студентів у Києві та інших містах України. Саме ця подія стала кульмінацією антиукраїнської політики царського уряду.
У цей складний час ТУП закликало всі українські політичні сили консолідуватися в боротьбі за національне відродження. Товариство обстоювало конституційно-парламентський шлях боротьби за українську справу й залишалося в умовах столипінського режиму єдиною легальною українською організацією. Своїми найближчими завданнями тупівці вважали українізацію освіти, діяльності громадських установ, суду й церкви. Політичну лінію Товариства проводила газета «Рада». У центрі уваги блоку була діяльність «Просвіти», українського Наукового товариства ім. Шевченка, що діяло в Києві з 1907 року. Чільне місце відводилося також питанням відстоювання українських інтересів у Державній думі. Проте як третя, так і четверта російські Державні думи рішуче відхилили внесені групою українських депутатів запити про вживання української мови в початкових школах і судах.