1. Заселення Слобідської України.
Робота з картою. Учитель пропонує учням з’ясувати, яку частину України називали Слобідською.
1. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України?
1. Ві1. Відносини Запорізької Січі і Гетьманщини.
Чортомлицька Січ.
Розповідь учителя: «Територія Запорожжя склалася у XVI ст. Вона охоплювала південні та південно-східні землі України (сучасні Запорізька, Донецька, Херсонська, частково Луганська області). Ця територія належала Січі з XVI по XVIII ст.,найчастіше змінювалися південні кордони.
Центром Запорожжя у другій половині XVII ст. була Чортомлицька Січ (1653-1709 рр.), що розташувалася в гирлі річки Чортомлик на о. Базавлук».
Основні риси взаємин Запорізької Січі та Гетьманщини:
- запорізькі козаки визнавали авторитет та владу Богдана Хмельницького;
- за наступників Б. Хмельницького Запорожжя стає в опозицію до гетьманської влади. Особливо це стосувалося таких гетьманів, як І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря та інші;
- Запорожці неодноразово нападали на татар в той час, коли вони виступали проти Речі Посполитої та Московської держави, що вносило несподівані корективи у плани українських гетьманів;
- значною мірою запорожці заважали гетьманові П. Дорошенку в його спробах об'єднати Україну.
Дати й події:
1662 р. – створення Малоросійського приказу
1687-1709 рр. – гетьманування Івана Мазепи
1687 р. – Коломацькі статті
1689 р. – другий Кримський похід
1700 р. – Константинопольський мир
Івана Мазепу
Народився Мазепа 1639 р. у знатній українській родині. Він дістав досить високу освіту. Провчившись у Київській колегії, Мазепа перейшов до колегії єзуїтів у Варшаві й згодом вступив на службу до польського короля.. У 1669 р., повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу
до гетьмана Петра Дорошенка. Виконуючи свою першу ди пломатичну місію, він потрапляє в полон до запорожців, які видають його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Мазепа намагається перетворити потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф.
Він переконує Самойловича зробити його довіреною особою. Ці ж риси допомагають Мазепі встановити контакти з високопоставленими царськими урядовцями. У 1687 р., після зміщєння Самойловича, його наступником було обрано не кого іншого, як Мазепу, підтриманого російськими вельможами.
Протягом майже всього 21-річного гетьманування Мазепа проводив традиційну для гетьманів Лівобережної України політику. З небаченою послідовністю він (зміцнює становище старшини, роздавши їй понад тисячу дарчих на землі. Не забуває він і про власні інтереси. Завдяки щедрим дарам від царя Мазепа накопичує близько 20 тис. маєтків і стає одним із найбагатших людей Європи. Мазепа скеровує значну частину своїх особистих прибутків на розвиток релігії та спорудження культурних установ. За Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його підтримці спорудити нові корпуси і збільшити до 2 тис. кількість студентів.
Проте якщо київські спудеї та духовенство складали на його честь захоплені
панегірики, то селяни й козацька чернь мало що доброго могли сказати про
нього. Його відкрита й послідовна підтримка старшини збуджувала повсюдне невдоволення серед народних мас та настроєних проти старшини запорожців. Потенційно вибухова ситуація виникла у 1692 р.. коли Петро Іваненко-Петрик. писар, котрий мав широкі політичні зв'язки, втік на Січ і став піднімати там заколот проти гетьмана. Оголосивши, що настав час повстати проти старшини, яка «смокче народну кров і «визволити нашу батьківщину Україну з-під влади Москви», Петрик у своїх намаганнях утворити незалежне Українське князівство заручається підтримкою кримських татар. Проте коли замість допомоги татари повернули проти нього й стали грабувати населення, популярність Петрика серед народу похитнулася й повстання згасло.
Найбільш вражаюча риса Мазепи як політика полягала в умінні захищати як власні, так і загальноукраїнські інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки з Москвою. Коли в 1689 р. на трон зійшов молодий і енергійний Петро 1. гетьман уже вкотре застосував свій незбагненний дар чарувати можновладців. Він надавав царю активну допомогу в грандіозних походах на турків і татар, кульмінацією яких стало здобуття у 1696 р. Азова — ключової турецької фортеці на Азовському морі. Старіючий гетьман також постійно
давав недосвідченому молодому монархові поради у польських справах: згодом між ними виникла тісна особиста дружба. Козацькі полковники із сарказмом зауважували. що «цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі», а російські урядники заявляли. що «ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя. Як Іван Степанович Мазепа».
Завдяки близьким стосункам із Петром 1 Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р. Після того як цей район знову було заселено, польська шляхта спробувала вигнати звідти козаків. Правобережне козацтво на чолі з популярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання: перелякані польські урядники повідомляли, що Палій хоче «піти слідами Хмельницького». Сили повстанців уже налічували 12 тис. коли до них приєдналися інші козацькі ватажки — Самійло Самусь. Захар Іскра. Андрііі Абазин. Незабаром перед повстанцями впали такі польські
твердині, як Немирів. Беріичів та Біла Церква. З утечею на захід польської шляхти схоже було на те. що розгортається щось на зразок меншого варіанту 1648 року. Однак все ж таки полякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель і взяти Палія в облогу в його «столиці» Фастові. Саме в цей час у Польщу вторгається найбільший ворог Петра 1 — король Швеції Карл XII. Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були об'єднані, і заслугу здійснення цього міг приписати собі Мазепа. Щоб гарантувати себе від загрози з боку популярного в народі Палія. Мазепа за згодою Петра 1 наказує заарештувати того й заслати до Сибіру.
: У 1687 році гетьманом Лівобережної України став І.Мазепа. Своє правління розпочав як політик проросійської орієнтації. Про це свідчать підписані ним Коломацькі статті, які регламентували українсько – російські відносини. Наприкінці 1687 року на річці Коломак ( учні знаходять це місце на карті) отаборилося українське і російське військо після невдалого Кримського походу, де й були підписані дані статті.
Коломацькі статті 1687 р.
1. Значно розширювалась російська присутність в Україні та обмежувалася козацька автономія.
2. Гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину.
3. У Батурині при гетьмані розташовувався московський стрілецький полк.
4. Війську Запорізькому заборонялося зноситися з чужоземними державами, вести торгівлю з Кримом.
5. Козацька верхівка мала сприяти українсько – російським шлюбам.
6. Стверджувалося, що « Малоросійський край» є частиною «их царського Пресветлого Величества».
Отже, Коломацькі статті закріплювали автономію України у значно обмеженому вигляді та розширювали російську присутність.
Прийнявши булаву І.Мазепа гетьманував в Україні 22 роки до 1709 р. Він був улюбленцем Петра І, який нагородив його орденом Андрія Первозванного, найвищою нагородою Московської держави
Приймати булаву у ті часи було надзвичайно складно. Жоден гетьман не помер з булавою у руках за ціле століття, окрім Б.Хмельницького. Тому Мазепа обрав політичний принцип діяльності: «Вміти змінювати шкуру лева, що примушує тремтіти вовка».
Щоб зрозуміти цю фразу ми маємо визначити зовнішню та внутрішню політику гетьмана. Самостійна робота за підручником.
Внутрішня політика_______________Зовнішня політика
Північна війна (1700 – 1721 рр.)
Відносини між Мазепою і Петром І серйозно ускладнила Північна війна 1700 – 1721 рр., яка вибухнула через суперництво Росії та Швеції на Балтійському морі, де на той час йшла жвава торгівля і лідирували в ній шведські та голландські купці. Петру І необхідно було, у щоб то не стало, забезпечити пільгове становище руських купців на Балтиці. У війні цар нещадно експлуатував всі ресурси України. Козацькі полки брали участь у боях на території Прибалтики, Польщі, Саксонії, несучи значні втрати. Цивільне населення повинне було містити російські війська, працювати на спорудженні фортець. Реформи Петра І погрожували автономії України і незалежності козацького війська від царської армії. Петро І розраховував на допомогу польського короля і готовий був віддати йому частину українських земель.
Побоюючись зради, Мазепа розпочав таємні переговори з противником Петра – шведським королем Карлом 12 і польським королем Станіславом Лещинським. У жовтні 1708 р. польсько-шведська армія рушила на Україну, Петро І відмовив у допомозі гетьману. Після чого Мазепа приєднався до Шведської армії Карла ХІІ. У переговорах з Карлом Мазепа поставив питання про створення незалежної української держави, і отримав обіцянку не втручатися у внутрішні справи України.
Влітку 1709 р. шведські та російські війська зустрілися під Полтавою. Мазепа закликав українців на допомогу, але такий різкий поворот у відносинах з Петром відштовхнули від нього більшість населення. До нього приєдналися запорізькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костянтином Гордієнко.
6 липня 1709 р. шведська армія зазнала нищівної поразки під Полтавою. Карл ХІІ і Мазепа відступили, а разом з ними 50 старшин, 500 реєстрових козаків і 4 тис. запорізьких козаків. Мазепа втік до Туреччини, в місто Бендери, де незабаром помер 3 жовтня 1709 р. Цар жорстоко покарав прихильників гетьмана. Гетьманська столиця Батурин була знищена разом з жителями, які не захотіли здаватися царським військам.
