Вступ

-         Міжусобні війни, які спалахнули після смерті Ярослава Мудрого, завдали величезної шкоди державі, що призвело до загрози розпаду Київської Русі. Щоб зберегти політичну єдність і ліквідувати зовнішню загрозу в Любечі організовують з’їзд князів, ініціатором якого виступає переяславський князь Володимир Мономах. Ось як «Повість минулих літ» передає заклик, що прозвучав на Любецькому з’їзді.

Для чого губимо руську землю,

Самі проти себе усобиці діючи?

А половці нашу землю розносять

І раді є, що межи нами війна донині.

Відтепер з’єднаймося в одне серце й

Обережімо руську землю…

Але князі не дотримуються свого слова. Русь знову поринула у князівські чвари. Лише у 1113 р. з приходом до влади Володимира Мономаха держава отримує умови для нового піднесення. Чому це стало можливим? Чим уславив себе Володимир Мономах та чому великий князь Мстислав Володимирович дістав прізвисько Великий -  нам і належить з’ясувати.

Походження історичного діяча. Дитячі та юнацькі роки

Онук Ярослава Мудрого, улюблений син Великого Київського князя Всеволода і візантійської княжни Анни (дочки константинопольського імператора Костянтина Мономаха) Володимир Мономах (його церковне ім'я - Василь) народився в 1053 році. Його називали так за родовим ім’ям матері. Існує також легенда, що Костянтин Мономах прислав йому символи царської влади — барми і корону, так звану шапку Мономаха, якою згодом коронувалися московські великі князі й царі. Хоча насправді шапка Мономаха була виготовлена значно пізніше. Своє дитинство провів при дворі батька в Переяславі. Хлопчиком Володимир разом із батьком брав участь у небезпечних полюваннях на дикого звіра. Змалку він також звик виконувати складні, недитячі доручення. У свій перший похід на чолі невеликої дружини до далекого Ростова батько відправив Володимира у віці 13 років. У бурхливі часи міжкнязівських усобиць Ярославичів і майже безперервних набігів половецьких ханів Володимир мужнів та із запального юнака поступово перетворювався на зрілого мужа.

Коли Всеволод Ярославич у 1078 р. став князем київським, Володимир отримав в уділ Чернігів, де правив 16 років (1078—1094 рр.). Це був період розквіту Чернігівської землі, зростання міст і будівництва храмів. Після смерті батька в 1094 р. Володимир добровільно поступився чернігівським уділом на користь Олега Святославича, який мав переважні права на ці землі, а сам повернувся до Переяслава. 

Особисті якості й риси характеру

Володимир не намагався захопити київський престол, хоча мав можливість це зробити, уступивши його Святополкові, сину старшого брата Всеволода Ізяслава. Історики вважають, що, поступаючись чернігівським і київським уділами на користь своїх родичів, Володимир керувався повагою до законів, установлених його дідом Ярославом Мудрим, і небажанням розпочинати нову хвилю міжкнязівських чвар.

Переяславський період життя Володимира Мономаха (1094—1113 рр.) пов’язаний із постійною боротьбою князя проти нападів половців на руські землі. Йому вдалося організувати декілька спільних походів руських князів проти половців — у 1103, 1109, 1110, 1111 рр. Від кінця ХІ — на початку ХІІ ст. Володимир Мономах був однією з найбільш шановних постатей. Це спричиняло, насамперед, те, що він був єдиним серед руських князів, хто зумів організувати дієву відсіч набігам половців й постійно перемагав їх. Талант полководця поєднувався у Володимира з неабиякою особистою хоробрістю, яка сформувалася в дитячі роки.

Прикметною рисою характеру Мономаха стало те, що він поважав закон, не мав великої жаги до влади й не бажав устрявати в міжкнязівські чвари та усобиці. Увесь час Мономах турбувався про захист рідної землі від половців. Із його ім’ям пов’язана перша серйозна перемога руських дружин над великою половецькою ордою в 1094 р. за річкою Сула.

Перемагати половецькі орди, які завжди мали кількісну перевагу, князеві допомагав неабиякий військовий талант і знайомство з тактикою бою західноєвропейського рицарства. Історики вважають, що Володимир Мономах першим серед руських князів зрозумів переваги використання в боротьбі з кочовиками блискавичних атак важкоозброєної кінноти. Спираючись на бойову дружину, Володимир майже щорічно здійснював походи й урешті-решт примусив половців майже на сорок років залишити південноруські степи.

Діяльність історичного особи

Відразу після смерті Київського князя Святополка навесні 1113 р. до Мономаха було надіслане запрошення на Велике князювання, але він не поспішав до столиці. У місті спалахнуло повстання, що супроводжується погромами. Знову послали гінця до Мономаху. На цей раз він не забарився. 

Великим князем Мономах став у 1113 р., коли йому вже виповнилося 60 років.

На початку правління він прийняв нового збірника законів «Статуту Володимира Всеволодовича», який доповнив «Руську Правду». У «Статуті» було обмежено лихварство, скасовано перетворення вільних людей на холопів за борги тощо. Уперше було визначено права та обов’язки селян, які потрапляли в кабалу через невідпрацьований борг (закупи).

Він зміг приборкати міжкнязівські чвари, зміцнити одноосібну владу й відновити єдність Русі. Володимир востаннє об’єднав під своєю владою більшу частину Русі — Київську, Переяславську, Смоленську, Волинську, Турово-Пінську, Мінську, Новгородську, Ростово-Суздальську землі. Верховну владу київського князя визнавали навіть чернігівські та галицькі князі.

У перші роки свого правління Володимир завершив розгром половців і відігнав їх від кордонів Русі. У подальші роки половці не турбували Русь.

Успіхи політики Володимира Мономаха позитивно вплинули на внутрішній розвиток Русі. Величними будовами прикрасилися міста. Під Києвом було споруджено дерев’яний міст через Дніпро. Володимир Мономах розгорнув активну і зовнішньополітичну діяльність.

У 1116 р. Володимир утрутився в боротьбу за імператорський трон Візантії. Суперечку вдалося владнати мирним шляхом. У наступні роки відносини з Візантією покращилися, і в 1122 р. онука Володимира вийшла заміж за імператора Візантії. Підтримувалися династичні зв’язки і з іншими правителями Європи: Угорщини, Швеції, Польщі, Данії, Норвегії.

Його перу належить високохудожній літературно-публіцистичний твір «Повчання». Найцікавішим у зібранні є «Повчання дітям». У цьому творі старий князь пригадує минулі роки, описує військові походи та не приховує при цьому помилок, яких припустився на довгому життєвому шляху. Тогочасні реалії примушували князя брати участь у міжкнязівських усобицях, поступатися своїми принципами. Однак Мономах намагався застерігати нащадків від повторення його помилок.

2. Бесіда

Обговорення результатів діяльності В. Мономаха, складання схеми.

1.     Робота з підручником

Уривок із «Повчання дітям» Володимира Мономаха

Бесіда за змістом

1.    Із якою метою написано цей твір?

2.    Чого навчав своїх дітей Володимир Мономах?

3.    Чому саме такими хотів бачити своїх дітей Володимир?

4.    Які думки князя є актуальними й зараз? 

2.     Пояснення легенди про шапку Мономаха

Супроводжується ілюстрованим матеріалом

-         Якщо просять: «Дайте характеристику політики Володимира Мономаха», варто згадати про цікаву легенду. Полягає вона в тому що, коли Київський князь вирушив на Візантію, імператор відіслав йому назустріч символи влади (регалії). Посли передали йому дар, який складався з безлічі дорогоцінних і сакральних предметів:

·        дерев'яний хрест з частинкою розп'яття, на якому був страчений Христос;

·        чашу з сердоліку, яка належала свого часу імператору Августу Цезарю;

·        золоті барми (наплічники) прикрашені дорогоцінним камінням;

·        ланцюг з аравійського золота;

·        царський вінець.

-         Саме вінець стали називати шапкою Мономаха. Нею нагороджували на престол наступних царів до Петра Великого. Сучасні фахівці знайшли в цій легенді невідповідність, оскільки вінець складається з деталей, які датуються XIV ст. Однак легенда доводить, що Русь вважалася наступницею Царгорода (Константинополя). Спростовувати подібні висновки поки не наважуються, почасти через мудру політику Володимира Всеволодовича.

1.     Розповідь з елементами бесіди про правління Мстислава Великого

-         Дайте оцінку діяльності Мстислава Великого.

Перед смертю Мономах поділив землі Русі між своїми синами, які посіли провідні міста Русі: Новгород, Смоленськ, Переяслав, Туров, Володимир та Ростов. Коли Володимир помер, великокнязівський престол перейшов до його старшого сина Мстислава (1125—1132 рр.). Новий великий київський князь швидко домігся підпорядкування своїй владі всіх руських князів. Усі Мономаховичі під його твердою рукою діяли разом і згуртовано. За межами родини були лише Чернігів, Полоцьк та дрібні волості майбутньої Галицької землі. Але місцеві князі не наважувалися чинити опір Мономаховичам. Мстислав продовжував політику батька щодо збереження єдності Русі. Він приборкав полоцьких князів, яких відправив як заручників до Константинополя.
За часів правління Мстислава у свідомості князів уже настільки укорінилося право на вотчину, що на те чи інше княжіння стала швидко зростати кількість претендентів. Між спадкоємцями неодноразово починають спалахувати конфлікти, але завдяки таланту і політичній майстерності Мстислав вправно їх долав, наводячи лад залізною рукою. Його влада справді була загальноруською. Нащадки згадували його за це, називаючи «Великим». Проте він зробив одну фатальну помилку, яка дала про себе знати вже після його смерті. Так, у суперечці за чернігівський престол Мстислав підтримав Ольговичів (нащадків Олега Святославича), які згодом стали головними конкурентами Мономаховичів у боротьбі за владу на Русі.

Успішною була також відсіч князя спробам половців скористатися смертю Володимира Мономаха й повернутися в південноруські степи. Як писав літописець, Мстислав «багато пота утер за землю Руську». У 1129 р. він загнав їх аж за Волгу і далі.

Мстислав також воював із литовськими племенами, накладав данину на чудь, підтримував династичні зв’язки зі Швецією, Норвегією, Польщею, Чехією та Візантією. 

Про високий міжнародний авторитет князя свідчить такий випадок. У 1129 р. руські купці, що поверталися з Моравії (Чеське королівство), були пограбовані поляками. Тільки-но про це стало відомо Мстиславу, він негайно відправив посла до польського короля Болеслава з вимогою відшкодувати збитки, завдані купцям. Болеслав негайно дав відповідь, що компенсує всі збитки, а в подальшому буде надавати руським купцям на території своїх володінь охорону. 

Влада Мстислава була настільки міцною, що він, нікого не питаючи, заповів Київ братові Ярополку. Проте його наступник не зміг зберегти єдність держави. Після смерті Мстислава міжкнязівські усобиці спалахнули з новою силою, і дуже швидко Русь розпалася на півтора десятка земель і князівств, володарі яких безперервно змагалися між собою за першість.

Домашнє завдання

Скласти порівняльну таблицю «Політика Володимира Мономаха і Мстислава Великого».