Основні дати та події:

• 1337-1453 рр. - Столітня війна;

• 1340 р. - битва при Слейсі;

• 1356 р. - битва при Пуатьє;

• 1358 р. - Жакерія;

• 1381 р. - повстання Уота Талера;

• 1429 р. - звільнення Орлеана;

• 1431 р. - спалення Жанни д’Арк.

Основні поняття: «Орлеанська діва», «дофін», «Жакерія», «повстання Уота Тайлера», «національна незалежність», «парламент», «станова монархія», «генеральні штати».

У Х ст. Франція переживала часи феодальної роздробленості. Кожне з герцогств було державою в державі, їхні володарі часто були могутнішими за короля і лише вдавали з себе вірнопідданих. Французи були зацікавлені у владі короля, тому вона все ж таки збереглася. У цей час у країні змінюється династія. Королем було обрано Гуго Капета ,який і став засновником династії Капетингів (987 – 1328 рр.). Король був господарем лише у своїх власних володіннях – королівському домені – Іль-де-Франс. Спираючись на різні верстви населення Капети нарощували свої володіння і поступово об’єднували Францію. За часів їх правління успішно розвивалось сільське господарство, ремесла, зростали міста. Населення потребувало сильного короля, який об’єднає країну. Так на бік короля перейшли селяни, дрібні лицарі, церква.

На початку 12 ст. король Людовик VI Товстий навів лад у королівському домені. Він розпочав війну проти баронів, яка тривала двадцять років. Так у 1124 р. король Англії Генріх І та німецький імператор Генріх V почали війну проти короля Франції. Остання здобула перемогу, завдяки об’єднанню васалів Північної Франції. Зміцненню влади короля сприяв шлюб його сина Людовика VII з Елеонорою Аквітанською, який отримав за нею Аквітанію. Але він невдовзі розлучився. Елеонора вийшла заміж за Генріха ІІ Плантагенета, приєднавши Аквітанію до його володінь .отже, король Англії, володіючи французькими землями, став васалом французького короля! Французькі королі розпочали тривалу боротьбу з Плантагенетами за об’єднання Франції. На початку ХІІІ ст.. фр. Король Філіпп ІІ Август повернув Нормандію та прилежні до неї території. У 1214 р. при Бувіне відбулася вирішальна битва між Філіппм ІІ та Плантагенетами. Філіпп ІІ остаточно здобув перемогу.

Мудрий і набожний король Людовик ІІІХ Святий (1226 – 1270 рр.) закріпив за Францією повернені їй англійцями землі, уклавши з Англією  спеціальний договір. У німецьких імператорів король  відібрав Італію та Сицилію. Людовик ІХ поступово зміцнював свою країну і владу. Він закликав феодалів звертатися до королівського суду, який став загальнодержавним, видав закони для всієї країни, здійснив грошову реформу, яка збагатила державу, обмежив апетити церкви.

·        Отже, яка територія була доменом французьких королів?

·        Коли у Франції стала правити династія Капетингів? (З 987 року)

·        За якого короля почалась боротьба за об’єднання Франції?

·        Яка країна стала головною перешкодою у завершенні об’єднання Франції?

Королівська влада у Франції посилилася за Філіппа IV Красивого (1285 – 1314 рр.). Вигідно одружившись він заволодів областю Шампань та королівством Наварра, позбавив незалежності Фландрію. Міста Фландрії невдовзі повстали і у 1302 р. розгромили французьке військо у «битві шпор». Філіпп IV збагачувався за рахунок податків. У 1302 р. він скликав Генеральні штати, з появою яких зміцніла станова монархія. Через вимогу короля сплачувати податок церкві, папа та французький монарх посварилися. Король змусив пап переселитися до Авіньйона (Авіньйонський полон пап). Після цього він взявся за тамплієрів, яким заборгував купу грошей. Найбільше його непокоїла могутність ордену, який підлягав папі. У 1307 р. французький король за погодженням з папою Климентом V заарештував і ув’язнив багатьох представників цього ордену, у тому числі його великого магістра – Жака де Моле. Але заволодіти багатствами тамплієрів йому не вдалося. Король і папа влаштували над тамплієрами суд, який закінчився спаленням півсотні його учасників у Парижі.

Філіппа IV Красивого нарекли «залізним королем». Він помер у 1314 році.

1.Причини Столітньої війни

Учитель нагадує учням пам’ятку щодо вивчення подій війни.

1. Хронологічні рамки війни.

2. Причини початку війни.

3. Привід для початку війни.

4. Хід війни.

5. Підсумки війни.

   Існувало дві причини, через які почалася Столітня війна: суперечка англійської й французької династії за престол Франції та боротьба за вплив на багаті міста Фландрії.

Після смерті сина Філіппа IV Красивого припинилося існування династії Капетингів, і на трон Франції став претендувати король Англії Едуард III - онук Філіппа IV Красивого.

Французи не могли прийняти короля-англійця, і королем Франції був проголошений племінник Філіппа IV Красивого Філіпп Валуа, що став засновником нової династії.

Учитель пропонує учням знайти на карті Фландрію та пояснює суперечності, що виникли між Англією та Францією.

- Французькі королі давно хотіли приєднати Фландрію до своїх володінь, проте марно. Міський люд підтримувала Англія, яка мала з Фландрією тісні торгові зв’язки: з Англії вони отримували вовну для виробництва сукна.

Приводом для війни послужила заява Філіппа VI про позбавлення Едуарда III французьких володінь. Едуард на це відповів війною.

Історію війни поділяють на чотири етапи, між якими траплялися періоди відносно тривалого затишшя.

Перший етап – від оголошення війни у 1337 році до миру 1360 року у Бретіньї. В цей час військова перевага було на стороні Англії. Більш організованіше англійське військо одержало кілька славетних перемог – у морській битві при Кресі (1346) і Пуатьє (1356). Головна причина англійських перемог при Кресі і Пуатьє – дисциплінованість та тактична досконалість дій піхоти, утвореній із лучників. Англійська армія пройшла сувору школу війн в гірській Шотландії, в той час як французькі лицарі звикли до відносно легких перемог та славі кращої кінноти у Європі. Здатні фактично лише до індивідуального бою, вони не знали дисципліни і маневру, воювали ефективно, але не ощадно. Організовані дії англійської піхоти під чітким керівництвом Едварда III привели до двох нищівних поразок французького війська.

Хроніст – сучасник Столітньої війни писав про "загибель французького лицарства". Жахливі поразки Франції, яка загубила армію та короля (після Пуатьє він опинився в англійському полоні), дозволили англійцям нещадно грабувати країну. І тоді народ Франції – городяни і селяни – самі піднялися свій захист. Самооборона мешканців міст та селищ, перші партизанські загони були початком майбутнього широкого визвольного руху. Це примусило англійського короля укласти тяжкий для Франції мир у Бретіньї. Вона загубила великі володіння на південному заході, але залишилась самостійним королівством (Едвард III відмовився від претензій на французьку корону).

Війна поновилася у 1369 році. Її другий етап (1369-1396) був цілком вдалим для Франції. Французький король Карл V та талановитий військовий начальник Бертран Дюгеклен використали підтримку мас, які допомогли частково реорганізованій французькій армії витиснути англійців з південного заходу. Під їх владою все ж таки залишилось кілька великих і стратегічно важливих портів на французькому узбережжі: Бордо, Байонна, Шербур, Кале. Перемир’я 1396 року було укладене в зв’язку з крайнім виснаженням сил обох сторін. Воно не вирішило жодного суперечного питання, що робило неминучим продовження війни

Третій етап столітньої війни (1415-1420) – самий короткий і найбільш драматичний для Франції. Після нової висадки англійської армії на півночі Франції і жахливої поразки французів при Азенкурі (1415) самостійне існування Французького королівства опинилося під загрозою. Англійський король Генріх V за п’ять років більш активних, ніж попередні, військових дій підкорив собі біля половини Франції та добився укладання договору в Труа (1420) по якому повинно було статися об’єднання англійської та французької корони під його владою. І знову народні маси Франції ще більш рішуче, ніж раніше, втрутилися у долю війни. Це визначило її характер у заключному четвертому етапі.

Четвертий етап розпочався у 20-х роках 15 століття і завершився вигнанням англійців із Франції в середині 50-х років. На протязі цих трьох десятиріч війна зі сторони Франції мала визвольний характер. Розпочавшись майже 100 років тому назад як конфлікт керуючих королівських домів, вона стала для французів боротьбою за збереження можливості самостійного розвитку та створення основ майбутньої національної держави.

  У 1429 році селянська дівчина Жанна д’Арк очолила боротьбу за зняття осади Орлеана, добилася офіційної коронації у Реймсі законного спадкоємця французького престолу Карла VII. Вона вселила народу Франції тверду віру у перемогу.

Жанна д’Арк народилась у містечку Домремі на межі з Лотарингією. У 1428 р. війна докотилася і до цієї околиці. У серце дівчини ввійшла "велика жалість, кусаюча як змія", скорбота про нещастя "милої Франції". Так визначила сама Жанна те почуття, яке примусило її залишити батьківський дім і відправитись до Карла VII, щоб бути на чолі армії і вигнати англійців з Франції.

Через області, зайняті англійцями та їх спільниками бургундцями, вона добралася до Шинона, де знаходився Карл VII. Її поставили на чолі армії, адже всі - народ, військово-начальники, солдати – довіряли цій неймовірній дівчині, її обіцянкам урятувати батьківщину. Природний розум та гостра спостережливість допомогли їй правильно орієнтуватися в обстановці і швидко засвоїти нескладну військову тактику того часу. Вона завжди була попереду всіх у найнебезпечніших місцях і за нею кидалися туди ж її віддані воїни.

Після перемоги під Орлеаном (їй знадобилось всього 9 днів, щоб зняти осаду з міста, яка тривала більш 200 днів) і коронації Карла VII слава Жанни д’Арк зросла неймовірно. Народ, армія, міста бачили в ній не тільки визволительку батьківщини, але й керівника. З нею радилися по різним питанням. Карл VII та його оточення стали виявляти до Жанни все більше недовіри і нарешті просто зрадили її. Під час однієї вилазки, відступаючи з купкою воїнів по направленню до Компьєну, Жанна опинилась у пастці: по наказу коменданта-француза був піднятий міст та наглухо зачинились ворота фортеці.

Жанна попала у полон до бургундців, а звідти її продали англійцям за 10 тисяч золотих. Дівчину тримали у залізній клітці, приковуючи на ніч ланцюгом до постелі. Французький король, зобов'язаний їй престолом, нічого не зродив для визволення Жанни. Англійці звинуватили її в єресі та чаклунстві і стратили (вона була спалена на вогні в Руані за наказом церковного суду).

Але це вже не змогло змінити реального положення справ. Французька армія, реорганізована Карлом VII, одержала при підтримці городян та селян кілька важливих перемог. Більш велика серед них – битва при Форміньї у Нормандії.

У 1453 році капітулював англійський гарнізон у Бордо, що умовно вважається закінченням Столітньої війни. Протягом ще 100 років англійці утримували французький порт Кале на півночі країни. Але основні суперечки були розв’язані у середині 15 століття.

Франція вийшла з війни дуже знищеною, більшість областей були пограбовані і спустошені. І все ж перемога допомогла закінченню об’єднання французьких земель та розвитку країни шляхом політичної централізації.

Для Англії війна також мала серйозні наслідки – англійська корона відмовилась від спроб створити імперію на Британських островах та континенті, в країні зросла національна самосвідомість. Все це підготувало формування національних держав в обох країнах.

Хід воєнних дій

1.     1340 р. Морська битва біля Слейсі. Розгром французького флоту

2.     1346 р. Битва при Кресі.  Перемога англійців. Знищено цвіт французького рицарства

3.  1356 р. Битва поблизу Пуатьє.  Перемога англійських військ, полон французького короля

1358 р. Повстання під проводом Етьєна Марселя в Парижі.

 Селянське повстання — Жакерія Розгром повстання

 4.     1415р Битва біля Азенкурі. Перемога англійських військ.

5.     1420 р. Мирний договір між Францією та Англією Розгортання партизанської боротьби у Франції. Облога Орлеана

6.     1429 р. Виступ Жанни д’Арк Кінець облоги Орлеана. Коронація Карла Vіі у Реймсі

7.     1431 р. Страта Жанни д’Арк Розгортання народної війни, поступове звільнення території Франції

8.     1436 р. Звільнення Парижа Створення французами постійної найманої армії, збільшення

артилерії. Звільнення Нормандії та Аквітанії

9.     1453 р. Падіння міста Бордо.

  Закінчення  Столітньої війни. Англії одійшов порт Кале

Домашнє завдання