Воєнні дії у 1944 році. завершення та підсумки війни

План

1. Визволення СРСР. Відкриття Другого фронту у Європі.

2. Кримська (Ялтинська) і Потсдамська конференції та їх рішення.

3. Розгром Японії. Атомне бомбардування міст Хіросіма та Нагасакі.

4. Результати Другої світової війни.

Основні дати:

6 червня 1944 р. – відкриття Другого фронту в Європі.

8 травня 1945 р. – підписання акта про беззастережну капітуляцію Німеччини

6 і 9 серпня 1945 р. – США скинули атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі.

2 вересня 1945 р. – підписання акту про капітуляцію Японії; завершення Другої світової війни.

Література:

1. Полянський П.Б. Всесвітня історія, 10 кл. Ґенеза, 2002;

2. Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини і зовнішня політика. – К.: Либідь, 1997.

3. Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія (профільний рівень). - К.: Генеза, 2010.

4. Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: "Прем'єр", 2011.

1. Вступаючи до нового 1944 р., Ставка поставила завдання перед Радянською Армією: повністю очистити від німецьких військ територію СРСР і вийти до державного кордону. Ставка Верховного Головнокомандування при плануванні подальшого ходу збройної боротьби виробила наступальні операції від Балтійського до Чорного морів, якими передбачалося завдання ряду потужних послідовних ударів на великій відстані один від одного. Таке перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командування перекидати сили з однієї ділянки фронту на іншу, остаточно позбавляючи його ініціативи.

Завершення блокади Ленінграда розпочалося з наступу радянських військ 14 січня 1944 р. під командуванням генерала Л.Говорова та генерала К. Мерецкова. Протягом тижня опір ворога було зломлено. За невеликий проміжок часу радянські війська звільнили від окупантів Гатчину, Пушкін, Петродворець, Новгород, Лугу та інші міста, відкинувши ворога на 220-280 км. 27 січня 1944 р. завершилась битва за Ленінград, що тривала 900 днів.

Визволення Правобережної України розпочалось одночасно з ліквідацією блокади Ленінграда. Наступ на ворога здійснювали війська чотирьох Українських фронтів. Найбільшою операцією радянських військ початку 1944 р. у Правобережній Україні було оточення 10 гітлерівських дивізій під Корсунем-Шевченківським, яке завершилося повним розгромом сил ворога. Цю битву іноді ще називають "Сталінградом на Дніпрі". Основним стратегічним результатом січнево-лютневого наступу радянських військ був розгром сил противника під Житомиром, Кіровоградом, Рівним, Луцьком, Нікополем, Кривим Рогом. Новий наступ радянських військ розпочався в березні 1944 р. і тривав до травня 1944 р. Його підсумком було визволення від нацистів Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам'янця-Подільського. 26 березня 1944 р. на 1009-й день Великої Вітчизняної війни радянські війська вийшли на державний кордон СРСР з Румунією.

Визволення Криму розпочалося радянськими військами після розгрому ворога на території Правобережної України. Протягом першої половини квітня 1944 р. радянськими військами було визволено Сімферополь і Керч, а 9 травня, після п'ятиденного штурму,- Севастополь. Повністю нацистське угруповання в Криму було ліквідовано 12 травня 1944 р.

У червні 1944 р, розгорнулися події на Карельському перешийку. В ході цієї операції укріплення "лінії Маннергейма" було прорвано за тиждень, 20 червня визволено Виборг. Ставка, навчена гірким досвідом війни 1940-1941 рр. з Фінляндією, зупинила наступ військ на фінському кордоні. 25 серпня фінський уряд звернувся з проханням до радянського уряду розпочати мирні переговори. 19 вересня в Москві було підписано угоду про перемир'я. Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.

Визволення Білорусі відбулося в ході операції під кодовою назвою "Багратіон". До проведення операції залучалися війська чотирьох фронтів: 1-го Прибалтійського (генерал І. X. Баграмян), 3-го Білоруського (генерал І. Д. Черняховський), 2-го Білоруського (генерал Г. Ф. Захаров), 1-го Білоруського (генерал К. К. Рокоссовський). Координували дії фронтів представники Ставки - маршали Г. К. Жуков і О. М. Василевський. Наступ, що розпочався 23 червня 1944 р., розгорнувся на величезній території від Дніпра до Вісли. Радянські війська розгромили ворожі угруповання на флангах Білоруського виступу, оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 ворожих дивізій. В обороні супротивника утворилися пролами, до яких негайно стрімко рушили радянські війська. З липня 1944 р. було визволено столицю Білорусі — місто Мінськ. За 12 днів боїв у Білорусі гітлерівські війська зазнали повної катастрофи. На кінець липня землі Білорусі було повністю визволено від німецько-фашистських окупантів.

Визволення Прибалтики розпочалось у ході операцій у Білорусі. Протягом серпня 1944 р. була визволена більша частина Прибалтики. Широкомасштабний наступ Радянської Армії в Прибалтиці розпочався в середині вересня 1944 р. силами трьох Прибалтійських, Ленінградського та Балтійського фронтів. У результаті була звільнена від нацистських окупантів територія Литви, Латвії, Естонії.

Завершення війни на території СРСР пов'язане також з операціями радянських військ у Заполяр'ї, в результаті яких від ворога були звільнені порти на Баренцовому морі та Мурманська область, а також північно-східні райони Норвегії.

1944 р. розпочався завершальний етап у визволенні Європи.

В умовах наростання наступу радянських військ румунські патріоти в серпні 1944 р. підняли повстання проти фашистської диктатури генерала Антонеску. Король Міхай дав наказ заарештувати диктатора й оголосив війну Німеччині. Столиця Румунії - Бухарест - була взята під контроль бойовими загонами патріотів, які утримували місто до підходу радянських військ. 12 вересня 1944 р, Румунія підписала перемир'я із союзниками, підтвердивши передачу СРСР територій Бессарабії та Північної Буковини. Одночасно з Румунією вийшла з війни і Фінляндія.

Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд розпочав таємні переговори з союзниками про можливість їх висадки на Балканах. Але 5 вересня СРСР оголосив війну Болгарії. Переговори союзників з болгарськими представниками, що проходили у Каїрі, було припинено. Зі вступом Червоної Армії до Болгарії стан війни між нею і СРСР припинився, розпочалися спільні дії по вигнанню німецьких військ з болгарської землі.

Визволення Югославії було пов'язано з особливостями суспільно-політичного становища в цій країні. Тут вела активні бойові дії проти загарбників Народно-визвольна армія Югославії під командуванням Й. Броз-Тіто. Союзники всебічно допомагали антифашистським силам Югославії. Наприкінці вересня 1944 р. було розроблено спільний план дій частин 3-го Українського фронту та підрозділів НВАЮ. 20 вересня 1944 р. у результаті спільних дій радянсько-югославських частин столиця Югославії Белград була звільнена від ворога.

У квітні 1945 р. капітулював останній союзник нацистської Німеччини в Європі - Угорщина. Визволення Угорщини відбулося в результаті Дебреценської, Будапештської та Балатонської стратегічних операцій. Столицю Угорщини Будапешт радянські війська взяли після трьохмісячних. боїв 13 лютого 1945 р. На 4 квітня 1945 р. вся територія Угорщини була очищена від гітлерівських частин,

5 квітня 1945 р. радянські війська підійшли до Відня - столиці Австрії. Обійшовши місто з заходу, півночі і півдня, вони примусили гітлерівців залишити місто. 13 квітня 1945 р. була визволена від окупації шоста європейська столиця.

Визволення Польщі розпочалося ще в ході операцій "Багратіон" та Львівсько-Сандомирської в липні 1944 р. На початку серпня 1944 р. польські патріоти підняли повстання у Варшаві, яке було жорстоко придушене окупантами. Частини Радянської Армії, вступивши 14 вересня у передмістя Варшави, не змогли зламати німецьку оборону, щоб подати воєнну допомогу повстанню. Територію Польщі було визволено в ході Вісло-Одерської операції. 17 січня 1945 р. частини Радянської Армії вступили до Варшави, а в лютому більша частина Польщі була звільнена.

5 травня 1945 р. патріотичні сили Чехії розпочали  повстання у Празі.  6 травня  на допомогу повсталим підійшли частини Російської визвольної армії генерала Власова,  які  7 травня фактично оволоділи Прагою. Але коли стало відомо про підхід радянських військ до Праги, частини РВА залишили місто. 9 травня І945 р. о 4-й годині ранку в Прагу увійшли частини Радянської Армії.

Під час наступу радянських військ на Східному фронті розпочалася висадка військ США та Великої Британії у Франції. Командування союзників розробило дві десантні операції: "Оверлорд" - висадку союзників у Північній Франції та "Енвіл" - висадку союзників на півдні Франції, в районі Марселя.

6  червня 1944 р. розпочалася операція "Оверлорд".  Перевага сил була на боці союзників  по антигітлерівській коаліції: в чисельності військ - утричі, за кількістю гармат - удвічі, за кількістю літаків - в 60 разів. Перед безпосереднім проведенням операції "Оверлорд" на Британських островах зосереджувалися чотири армії - 1-ша і 3-тя американські, 2-га англійська і 1-ша канадська. У складі цих армій налічувалося 37 дивізій і 12 бригад ВПС союзників мали більше 10 тис. бойових і 1360 транспортних літаків, 3500 планерів. Для операції вторгнення виділялося багато бойових кораблів, десантних суден, самохідних барж і катерів. Штаб союзних військово-морських сил очолював адмірал Рамсей. Десантом командував Монтгомері, який отримав титул фельдмаршала після перемоги в Північній Африці. Загальне керівництво силами вторгнення здійснював генерал Ейзенхауер.

Хоча німецьке командування і очікувало вторгнення, воно не змогло наперед визначити ані часу, ані місця висадки. Основні сили німецької армії перебували на Східному фронті.

Маючи велику перевагу в силі і техніці, англо-американські війська захопили в Нормандії великий плацдарм і 25 липня 1944 р. розпочали наступ, який завершився поразкою німецьких військ у Північній Франції. Гітлерівці були змушені відступити далі на схід.

На Тихому океані на початку 1944 р. союзні збройні сили, переважаючи японські в особовому складі в 1,5 рази, в авіації в 3 рази, в кораблях різноманітних класів у І»5-3 рази, розгорнули наступ у напрямі на Філіппіни. Група Німіца просувалась через Маршаллові та Маріанські острови, група Макартура - вздовж північного узбережжя Нової Гвінеї. Японське командування, перейшовши на Тихому океані до оборони, прагнуло сухопутними силами зміцнитися у Центральному та Південному Китаї.

На початку Філіппінської операції (жовтень 1944 р.) група Макартура, маючи повну перевагу над японцями у військово-морських силах і більш ніж подвійну в піхоті та авіації, зайняла острів Лєйте. Спроба головних сил японського флоту перейти в контрнаступ із Сінгапуру і баз метрополії привела до морської битви в районі Філіппінських островів (24-25 жовтня), що закінчилася розгромом японського флоту і захопленням американцями всіх островів Філіпінського архіпелагу, окрім острова Лусон. Японське командування, втративши половину флоту і більшу частину авіації, стало широко застосовувати для боротьби з американським флотом літаки з льотчиками-смертниками "камікадзе".

У січні-серпні 1945 р. американці з важкими боями зайняли острів Лусон.

Протягом 1944 р. союзним військам вдалося визволити від японців територію Індії, більшу частину північної Бірми і перетнути залізничну магістраль від Рангуна на Північ, а також шосейну дорогу, що зв'язувала Бірму з Південним Китаєм.

У лютому-березні 1945 р. 5-й флот США захопив острів Іводзіма. Створена тут авіабаза дозволила різко посилити потужність повітряних нальотів на Японію. 1 квітня після тривалої підготовки союзники розпочали штурм острова Окінава. Незважаючи на цілковиту перевагу в силах і засобах, американці довго не могли зламати опір З 2-ї японської армії.

У червні 1945 р. союзні війська зайняли Окінаву, що дозволило ще більше наблизити базування американської авіації до Японії і розгорнути широкий наступ з повітря проти її економічних центрів. Водночас союзні війська та місцеві партизани визволили Бірму, частину Індонезії, багато районів Індокитаю, що остаточно підірвало японські позиції в цих районах і в західній частині Тихого океану.

15 серпня союзники розпочали операцію "Енвіл". На південному узбережжі Франції вони висадили ще дві армії - американську і французьку. Боючись потрапити в оточення, німецькі війська в Південно-Західній і Південній Франції почали відступати. Незабаром союзні війська, що діяли у Північній і Південній Франції, об'єдналися. Прорвавши німецьку оборону на зовнішньому обводі, передові частини 2-ї французької бронетанкової дивізії генерала Леклерка ввечері 24 серпня вступили До столиці. 25 серпня під вечір гітлерівці склали зброю.  Капітуляцію приймали генерал Леклерк і начальник штабу повстанців полковник А. Роль Тангі. Париж було визволено самими французами.

Того дня, коли повстання остаточно перемогло, до столиці Франції прибув генерал де Голль.

Боротьба за Францію в основному була виграна арміями союзників і силами руху Опору. Втрати гітлерівського вермахту на Західному фронті на кінець серпня становили близько 300 тис. вбитими, пораненими та зниклими безвісти. Режим окупації було повалено. Франція здобула свободу.

Англо-американські війська вступили на територію Бельгії і Нідерландів. З вересня 1944 р. вони звільнили столицю Бельгії - Брюссель.

Успішні воєнні дії союзників у Франції полегшили їхню операцію в Італії. 4 червня 1944 р. союзні армії вступили до Рима. Тільки наприкінці 1944 р. німецьким військам вдалося стабілізувати фронт.

2. 4-11 лютого відбулася нова зустріч "великої трійки" - Кримська (Ялтинська) конференція. В її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчілль, міністри закордонних справ В. М. Молотов, Е. Стеттініус, А. Іден та ін.

Конференція, засідання якої відбувалися в Лівадійському палаці, свою роботу почала з докладного обговорення обстановки на фронтах війни в Європі.

Розглядали на конференції і питання про вступ СРСР у війну на Далекому Сході. Було досягнуто угоди про те, що за два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянський Союз вступить у війну проти Японії.

З багатьох питань на конференції вдалося досягти реальних домовленостей. До них належали насамперед погодження принципів беззастережної капітуляції Німеччини: ліквідація нацистської партії та її інститутів, розпуск збройних сил Німеччини, встановлення контролю союзників над німецькою промисловістю, покарання військових злочинців. У прийнятій Декларації про визволену Європу передбачалося проведення погодженої політики у визволених європейських країнах. Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати міжнародну Організацію Об'єднаних Націй.

Конференція не обійшлася і без гострих дискусій. Не було узгоджено питання про репарації, про зони окупації Німеччини, з польського питання.

Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщі з СРСР було в принципі вирішено — кордон повинен проходити по "лінії Керзона" з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: "Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі і на заході". Питання, з яким польським урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації "Про Польщу" говорилось, що "діючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути ... реорганізований на більш широкій демократичній основі з включенням демократичних діячів із самої Польщі і поляків із-за кордону".

За рішенням глав трьох союзних держав, 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско розпочалася конференція Організації Об'єднаних Націй, яка розробила статут ООН. В основу її діяльності, особливо одного з головних органів ООН — Ради Безпеки, було покладено забезпечення міжнародного миру й відвернення загрози нової війни.

Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, створивши велике угруповання: майже 1 млн чол., понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків. Щоб розгромити в короткий термін берлінське угруповання, Верховне Головнокомандування радянських Збройних Сил зосередило у складі трьох фронтів - 1-го Білоруського (Г. К. Жуков) і 2-го Білоруського (К. К. Рокоссовський), 1-го Українського (І. С. Конєв) - 2,5 млн чоловік, понад 41 тис. гармат і мінометів, більше 6,2 тис. танків і самохідних установок, 7,5 тис. бойових літаків. У ході грандіозної за масштабами і напруженням Берлінської операції 1945 р., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угруповання було розтяте на три частини, 30 квітня взято Рейхстаг, а 1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону. Удень 2 травня боротьба за Берлін скінчилася повною перемогою радянських військ.

1 травня 1945 р. після самогубства А. Гітлера німецьке військове командування запропонувало розпочати переговори про перемир'я. 1 травня над рейхстагом після відновлення штурму Берліна було встановлено червоний прапор - прапор Перемоги радянського народу у війні над нацистською Німеччиною. 8 травня у передмісті Берліна Карлхорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.

Після завершення війни в Європі 17 липня - 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конференція "великої трійки". Делегацію СРСР очолював И. Сталін, США представляв президент Г. Трумен, а Велику Британію - прем'єр-міністр К. Еттлі. Черчілль був відкликаний у зв'язку з поразкою консерваторів на виборах. На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація, декартелізація та демократизація. Для суду над головними воєнними злочинцями створювався Міжнародний військовий трибунал.

Була прийнята система чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході;  вирішено питання про передачу СРСІ Кенігсберга й області; про поділ флоту Німеччині союзниками;  про передачу військових злочинців Міжнародному військовому трибуналові; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мале підготувати проекти мирних угод з Німеччиною та її союзниками.

Щодо майбутнього Німеччини, то конференції вирішила залишити її як єдину державу. Малося на увазі в майбутньому провести в країні загальні вибори і підписати з Німеччиною мирний договір. До цього часу владні функції мала здійснювати окупаційна адміністрація.  Відповідно  на чотири сектори було поділено Берлін.

На конференції розглядалися також проблеми репарацій. Із загальної суми в 20 млрд доларів 50% повинен був отримати Радянський Союз. Вирішено було компенсувати її за рахунок промислового устаткування, що вивозилося із Німеччини до СРСР. Домовилися і про взаємну репатріацію військовополонених, які опинилися в різних зонах.

У ході конференції було засновано Раду міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод з Німеччиною та "її союзниками.

Таким чином, на конференції були закладені основи повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу. Спроба США здійснити психологічний тиск на СРСР, повідомивши радянське керівництво про завершення робіт по виробництву атомної бомби, зазнала невдачі.

3. Велика Британія і США, ведучи війну проти Японії, надавали величезного значення участі в ній СРСР. Вступ у війну на Далекому Сході Радянського Союзу вважався союзниками по антигітлерівській коаліції обов'язковим.

Оскільки в самій Японії, а також у Китаї, Маньчжурії і Кореї знаходились великі сили японських сухопутних військ, уряди Великої Британії та СІЛА вважали, що для перемоги їм знадобиться в загальному підсумку не менше 18 місяців від моменту капітуляції Німеччини, і війна може тривати до 1947 р. Саме тому президент Трумен, вирушаючи на Потсдамську конференцію, вважав найтерміновішим зі своїх завдань "отримати від Сталіна особисте підтвердження вступу Росії у війну проти Японії".

У Потсдамі Й. Сталін підтвердив готовність СРСР вступити у воєнні дії проти Японії рівно через три місяці після закінчення війни в Європі. 5 квітня 1945 р. СРСР заявив про денонсацію пакту про нейтралітет з Японією ^"б серпня 1945 р., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну з Японією, з важкого бомбардувальника американських ВПС на японське місто Хіросіму було скинуто атомну бомбу, 9 серпня таку ж бомбу скинуто на місто Нагасакі. Це призвело до загибелі понад 100 тис. мирних жителів, а 375 тис. дістали поранення та опіки. СІЛА вдалися до атомних бомбардувань без крайньої необхідності, щоб продемонструвати СРСР і всьому світові свою воєнну могутність.

Відповідно до планів радянські війська основного удару завдали по Квантунській армії, яка дислокувалась у Маньчжурії і налічувала 1 млн чол. Загальне керівництво військами здійснював О.М, Василевський. 14 серпня японський уряд приймає рішення про капітуляцію. Але Квантунська армія продовжувала боротьбу. Проте під ударами радянських військ японські війська були змушені скласти зброю, а 1 вересня 1945 р. радянський десант висадився на південні острови Курильської гряди. Наприкінці серпня 1945 р. американські війська окупували японські острови. 2 вересня 1945 р. в токійській бухті, на борту американського крейсера "Міссурі" у присутності представників країн, що брали участь у війні з Японією, відбулася церемонія підписання акта про беззастережну капітуляцію Японії. З капітуляцією Японії завершилась Друга світова війна.

4. Друга світова війна — це найбільший конфлікт в історії людства. У ній взяла участь 61 держава світу, на території яких проживало 80% населення землі. Воєнні дії велися на всіх океанах, в Європі, Азії, Африці та Океанії. До армій країн, що воювали, було призвано 110 млн чоловік.

СРСР відіграв вирішальну роль у розгромі нацистської Німеччини та її союзників. На радянсько-німецькому фронті було знищено основні воєнні сили держав-агресорів - 607 дивізій (біля 77% людських втрат), 62 тис. літаків (62%), біля 56 тис. танків і штурмових гармат (приблизно 75%), а також 180 тис. одиниць артилерійської техніки (74%).

Радянський Союз зробив також значний внесок в розгром мілітаристської Японії, розбивши добре оснащену і підготовлену Квантунську армію.

Кількість загиблих під час Другої світової війни, з урахуванням постійно уточнюваних даних про втрати СРСР, становить 65-67 млн чоловік, проте ніхто точно не знає, скільки людей загинуло в результаті війни, цифра досить приблизна. Людські втрати у Другій світовій війні були в шість разів, а матеріальні збитки у 12 разів більші, ніж у Першій світовій війні.

Друга світова війна стала підсумком цілеспрямованої діяльності невеликої групи держав-агресорів, яку світове товариство виявилося не в змозі зупинити. Що несли народам світу ці країни та їхні керівники? Ліквідацію свободи і демократії, расове і національне гноблення, затвердження права сильного в міжнародних відносинах. Яким би далеким від досконалості не був світ у 20-30-х роках, їхня перемога означала б крок назад у світовій історії, вона відкрила б шлях соціальній, політичній і культурній деградації людства. А тому всі ті, хто вів боротьбу з ними, вели боротьбу справедливу і праведну, незалежно від того, якими були мотиви цієї боротьби для кожного з учасників.

Запитання на закріплення матеріалу:

1. Коли і за яких умов було завершено зняття блокади Ленінграду?

2. Яку назву мала операція з визволення Білорусі?

3. Що ви знаєте про операцію «Оверлорд»?

4. Назвіть основні рішення Кримської конференції.

5. За яких обставин капітулювала Японія?