Основні події:

• 1000 р. - проголошення Угорської держави;

• 1222 р. - «Золота булла» Угорського короля;

• 1320 р. - відродження королівської влади в Польщі;

• 1385 - Кревська унія;

• 1415 - спалення Яна Гуса;

• 1419–1434 рр. - гуситський рух;

• 1526 р. - Чехія та частина Угорщині увійшли до складу Австрії.

Велика Моравія та виникнення слов’янської писемності

У ході боротьби з племенами аварів на землях сучасних Чехії та Моравії виникла перша держава західних слов’ян — князівство Само. Свою назву воно отримала від імені засновника — правителя Само. Із літописів відомо, що Само спочатку був франкським купцем, вів торгівлю зі слов’янами, а потім став їхнім військовим вождем. У 623 р. він об’єднав окремі племена для боротьби з аварами, а після перемоги над ними був обраний князем. Держава слов’ян — князівство Само — проіснувала 35 років і розпалася у 658 р. після смерті князя. Вона відіграла важливу роль у становленні державності слов’ян та боротьбі із загарбниками.

У першій половині IX ст. між середнім Дунаєм і верхів’ями Лаби та Одеру на частині території сучасних Словаччини та Чехії виникає держава західних слов’ян — Велика Моравія, або Великоморавська держава. Від самого початку їй довелося боротися з франками, які намагалися підкорити землі слов’ян-язичників. Засновником Великої Моравії вважають князя Моймира (822—846 рр.). Проте у 846 р. король Людовік Німецький скинув Моймира й посадив на княжий трон його племінника Ростислава (846—870 рр.), який почав боротьбу за незалежність. У пошуках підтримки він звернувся до Візантії з проханням направити місіонерів для проповідування християнства. На той час Велика Моравія об’єднувала землі моравів, чехів, полабських слов’ян, польських племен, слов’ян Паннонії та Словаччини.

У 863 р. в країну прибули греки із Солуні — брати Мефодій та Кирило (справжнє ім’я — Константин, ім’я «Кирило» він узяв перед постриженням у ченці). Брати здобули освіту в Константинополі, вільно володіли македонською мовою. Для поширення християнської віри вони створили слов’янський алфавіт. Оскільки слов’янської абетки не існувало, братам довелося вигадати букви слов’янського алфавіту, тому що ні грецькі, ні латинські букви не підходили (вони не передавали шиплячих). Так виникає перший слов’янський алфавіт — глаголиця. Проте букви глаголиці виявилися доволі складними, і пізніше її замінила інша абетка — кирилиця (названа на честь братів), яка була простішою. Кирилицею в наш час користуються українці, росіяни та білоруси й болгари. Слов’янською мовою брати Кирило та Мефодій переклали Біблію та богослужбові книги. Проповідь християнства братами мала великий успіх. Тисячі моравів і чехів прийняли хрещення. Почалося створення церкви, не залежної від німецького єпископа, що занепокоїло німецьке духовенство. Брати поїхали до папи римського, щоб відстояти свою діяльність. У Римі Кирило помер. Його брат домігся дозволу вести богослужіння слов’янською мовою. Проте, незважаючи на дозвіл папи, після повернення до Моравії Мефодій був ув’язнений і звільнений лише за наказом самого папи. У 885 р. Мефодій помер, і німецьке духовенство розпочало переслідування його послідовників. Деякі учні Кирила та Мефодія перебралися до Болгарії, де продовжили поширення слов’янської писемності. Із Болгарії слов’янська абетка проникла і в Київську Русь.

Німецький король знову захопив Великоморавську державу та доручив управління двом німецьким маркграфам, що викликало спалах повстання. Великій Моравії вдалося вибороти незалежність, проте великоморавський князь Святополк визнав себе васалом німецького короля та звернувся за підтримкою до папи римського. До країни прибули представники папського престолу, учнів Кирила та Мефодія вигнали з країни, богослужіння слов’янською мовою майже припинилися.

Після смерті князя Святополка почалася боротьба за владу між його синами. У 906 р. в ослаблену міжусобицями країну вторглися угри (мадяри) і Великоморавська держава припинила своє існування.

3. Угорщина.

Угорщина

Землі між Тисою та Дунаєм у давнину заселяли слов’яни;

кінець ІХ ст. — через Карпати вторглися кочові племена угрів (мадярів) і розгромили Велику Моравію, захопили Паннонію (нинішня Угорщина);

угри становили загрозу для всієї Західної Європи і припинили свої набіги наприкінці Х ст.;

близько 1000 р. — угорський князь Іштван об’єднав племена і став королем;

в Угорщині поширилося католицтво;

ХІ—ХII ст. — війни з Німецькою та Візантійською імперіями;

1222 р. — «Золота булла» (привілеї та пільги феодалам);

1241 р. — вторгнення монголів;

угорське королівство підкорило Далмацію, Південну Хорватію;

міста не впливали на життя держави;

королівська влада була слабкою, головну роль відігравав сейм, який обирав короля;

1526 р. — турецька армія розбила угро-чеське військо та окупувала Східну Угорщину;

Західна Угорщина була захоплена Австрією.

2. Чеське королівство. Ян Гус і гуситські війни

Чеське королівство

Розпад Великої Моравії;

угри (мадяри) захопили землі словаків;

чехія — окреме князівство;

князь Вацлав із роду Пржемисловичів І: зміцнення єдності країни, поширення християнства, визнання залежності від Німеччини;

столиця — місто Прага;

1085 р. — проголошення Чехії королівством;

друга половина ХII ст. — Чехія входить до складу Священної Римської імперії;

ХIII ст. — посилення Чеського королівства;

ХІV ст. — розпад Чехії, початок боротьби за королівський престол, у результаті чого чеська корона дістається німецькому імператору.

Ян Гус

Проповідник Віфлеємської каплиці у Празі, професор та перший ректор Празького університету;

критикував вади духовенства — жадібність, хабарництво та ін.;

назвав папу римського антихристом за продаж індульгенцій і церковних посад;

його пропозиції: церква має підкоритися королю, потрібно відібрати в церкви багатства та землі, скасувати продаж індульгенцій та плату за обряди, перевести богослужіння на чеську мову;

1415 р. — на соборі в Констанці був звинувачений у єресі та страчений.

Причини гуситських війн і течії в гуситському русі

Причини:

чеські рицарі: прагнення збільшити власні багатства, незадоволення втручанням церкви в управління державою;

городяни: прагнення здешевити обряди, скасувати десятину, участь у самоврядуванні, вигнання іноземців;

селяни: прагнення реформувати церкву, боротьба за яке поєднувалася з антифеодальним рухом.

Течії:

таборити (напрямок дістав назву від укріплення на горі Табор) — радикальна група, що закликала до будівництва Царства Божого на землі; переважно належали представники бідного населення;

чашники (символ — чаша, звідки і походить назва течії) — поміркована група, що вимагала дозволу причащатися чашею всім мирянам; представляла інтереси рицарів, заможних городян, частини ремісників.

Перебіг гуситських війн

1419 р. — повстання у Празі: повстанці тимчасово захопили місто, вигнання німецьких багатіїв, пограбували монастирі;

1420 р. — заснування міста-фортеці Табор. Імператор Священної Римської імперії Сигізмунд та папа Мартін V проголосили хрестовий похід проти повстанців (загалом відбулося п’ять хрестових походів);

серпень 1420 р. — перемога повстанців під керівництвом Яна Жижки над стотисячною імперською армією поблизу Праги на Вітковій горі;

20-ті — початок 30-х рр. ХV ст. — походи таборитів в Угорщину, Австрію, Німеччину, до Балтійського моря;

30 травня 1434 р. — поразка таборитів у битві під Ліпанами; завершення гуситських війн.

Причини поразки та наслідки гуситських війн

Причини поразки:

відсутність єдності серед гуситів;

домовленість чеських феодалів-католиків та поміркованих з імператором;

краща озброєність та навченість армії хрестоносців; розорення населення війнами.

Наслідки:

1434 р. — Базельський собор частково задовольнив вимоги гуситів — чехи здобули право на власну церкву. Населення Чехії припинило сплачувати десятину, богослужіння почало вестися чеською мовою, церква не відновила свої празькі володіння.

IV. Узагальнення та систематизація знань і вмінь