Мультиплікація (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами).
Види анімації:
- графічна (мальована) анімація — класичний вид анімації, де об'єкти малюються вручну (сьогодні часто переносять малюнки на комп'ютер).
- об'ємна (матеріальна) анімація — об'єкти є окремими елементами матеріального світу (лялька, пластилін, витинанка, сіль, голки тощо).
- комп'ютерна анімація — вид анімації в якому об'єкти створюються з допомогою комп'ютерних засобів.
- 3-d анімація;
- 2-d анімація (flash-анімація тощо);
Перші згадки про анімацію (оживлення)датовані I століттям до н.е. У Х столітті в Китаї стали проводити тіньові вистави - видовища, візуально близькі до майбутнього анімаційного фільму. В середині XV століття з'являються книжки з малюнками, що відтворювали різні фази руху людської фігури.
Принцип анімації знайшли задовго до винаходу братами Люм'єр кінематографу. Бельгійський фізик Жозеф Плато, австрійський професор-геометр Симон фон Штампфер та інші вчені і винахідники використовували для відтворення на екрані зображень, що рухались внаслідок обертання диска чи стрічки з малюнками, систему дзеркал і джерело світла — ліхтар.
30 серпня 1877 французький художник і винахідник Еміль Рейно , якого вважають батьком анімаційного кіно, поклав початок мистецтву мультиплікації, запатентувавши праксиноскоп - оптичний прилад, який створює ілюзію руху малюнка. Праксиноскоп представляв собою пристрій з відкритого циліндра, в центрі якого перебувала дзеркальна призма. Кількість сторін відповідало кількості зображень мініатюр.
28 жовтня 1892року художник та винахідник із Франції Еміль Рейно представив паризькій публіці, яка зібралася в залі «Кабінету фантастики» музею Гревен, «пантоміми зі світла» – рухомі картинки, які проектувалися на екран за допомогою практиноскопу. В першу програму Рейно входили фільми Келих пива (Un Bon Bock, 1891), Бідний П'єро (Pauvre Pierrot, 1891) і Клоун з собачками (Clown Et Ses Chiens, 1892).
Міжнародний день анімації святкують 28 жовтня. Це свято з’явилося за ініціативи Міжнародної асоціації анімаційного кіно. В 2002 році французьке відділення цієї організації запропонувало започаткувати свято на честь сторічного ювілею технології анімації.
Перші мультфільми представляли собою мальовані і розфарбовані від руки пантоміми тривалістю аж до п'ятнадцяти хвилин. Уже тоді міг застосовуватися звуковий супровід, синхронізований з зображенням. Еміль Рейно створив також мультфільми, в яких поряд з малюнками застосовувалися фотографії. Надалі внесок в розвиток мультиплікації вносили інші мультиплікатори, створюючи картини в різних жанрах і техніках.
1908 рік — Еміль Коль показав свій мультиплікаційний фільм «Фантасмагорія» («Fantasmagorie»). Цей фільм став знаковим для розвитку анімації не тільки через те, що був першим європейським анімаційним фільмом, але й тому, що саме тут вперше був структурований самодостатній сюжет, а головний герой Фантош був наділений певним характером.
Саме «Фантасмагорію» деякі дослідники вважають першим «по-справжньому анімаційним фільмом».
Вінзор Маккей створив перший анімаційний мультфільм в 1906 році. Першим кольоровим мультфільмом був його «Маленький Німо» (1911)
Одним із досить відомих короткометражних мультфільмів став «Динозавр Герті», створений Вінзор Маккей в 1914 році. Його роботи вплинули на цілі покоління художників, а технологія, створена ним, активно використовувалася студією Уолта Діснея. Героїня мультфільму «Динозавр Герті» названа багатьма кінематографістами першої мультиплікаційної зіркою, оскільки вже була наділена особистісними якостями, характером і викликала співчуття у глядачів, змушувала їх переживати за неї.
Для створення ефекту руху, необхідно зробити 24 фото в секунду - такий же стандарт, як і для кіно. Якщо мультфільм мальований, значить створювали 24 малюнка, які потім фотографувалися. Раніше, щоб анімувати малюнок, ляльку чи якийсь предмет, їх доводилося фотографувати раз за разом.
Перші студії анімації з'явилися вже в 1919-1920 роках. Звичайно, в той час мультфільми були короткометражними і тривали всього близько 10 хвилин. Але робота спростилася, коли з'явилася можливість малювати на целулоїдних плівках. На них можна було переводити малюнки, тому не треба було заново перемальовувати кожен кадр. Це не просто спростило процес створення мультфільму, а й прискорило. Намальовані і розфарбовані на прозорих целулоїдних аркушах фази руху об’єктів і персонажів дозволяли не замінювати при покадровій зйомці малюнки фонів і нерухомих деталей. Що доводиться робити при малюванні фаз руху на непрозорих матеріалах.
У технології мальованої целулоїдної анімації створені більшість шедеврів анімаційної класики.
Мальована анімація може бути створена на папері, на кальці, використовуючи фарби, кольорові олівці, туш, пастель.
Бурхливий розвиток анімації почалося на початку 20 століття. Відразу кілька людей приблизно в один час і незалежно один від одного почали роботу над створенням анімаційних фільмів.
Джордж Мельєс випадково винайшов техніку зйомки,так званий «stop-motion» (ефект стоп-кадру). Суть цієї техніки полягала в наступному: Мельєс знімав кадр, потім міняв щось в знімаємій сцені, потім знімав наступний кадр і так далі. Після чого, швидко змінюючи ці кадри, домагався анімаційного ефекту.
Уолт Дісней був першим, хто використав звук в анімації. Дісней також був одним із піонерів у використанні кольору в анімації. Одним з найбільш істотних нововведень студії Діснея був винахід багатоплощинної камери, що дозволяла отримувати ефекти паралакса, витягнутих форм фігур, глибини і нечіткості. Його студією створено безліч анімацій, персонажі яких відомі до цього дня (Міккі Маус, Плуто, Гуффі тощо).
1928 р - народження мишеня Міккі Мауса, найпопулярнішого мальованого персонажу
в історії анімаційного кіно
Перший мультфільм, в якому з'явився Міккі Маус, вийшов в 1928 році і називався «Божевільний літак».
А в 1940 році виходить наступний мультфільм компанії «Дісней» «Фантазія», в ньому ж вперше використовується стереозвук.
До 1930 року вже функціонувало безліч таких студій, серед яких - функціонуючі донині Universal Pictures, Paramount, Warner Brothers та інші.
Радянська графічна мультиплікація виникла в 1924 р Перші фільми були зроблені художником А. Бушконя під керівництвом режисера Д.Вертова. Головним чином це були кіноплакати і сатиричні фільми. Перший дитячий мультиплікаційний фільм "Сенько-Африканець", поставлений за мотивами казок Корнія Чуковського. вийшов на екран в початку 1927 р
Лялькова або об’ємна анімація
Лялькова анімація - метод об'ємної мультиплікації. При створенні використовується сцена-макет і ляльки-актори. Сцена фотографується покадрово, після кожного кадру в сцену вносяться мінімальні зміни (наприклад, змінюється поза ляльки). При відтворенні отриманої послідовності кадрів виникає ілюзія руху об'єктів .
Найперший мультфільм за участю ляльок був знятий в 1898 році Джеймсом Стюартом Блектон і Альбертом Смітом. Він називається «Цирк ліліпутів». Іграшки в ньому були дерев'яними.
Винахідником лялькової анімації є Владислав Старевич (1912) — «Прекрасна Люконада, або війна Рогачів з Вусачами»(1910), «Місце кінематографічного оператора», «Чотири чортиМультфільм був знятий методом покадрової зйомки, а його головними героями були справжні живі комахи з ентомологичеськой колекції Старевича.
Для того, щоб зняти 1 секунду лялькової анімації, потрібно зняти 12 кадрів, тобто 12 раз внести зміни в положення персонажів. Це дуже кропітка робота, що вимагає чудової пам’яті і ювелірної точності рухів рук аніматора.
Дуже важливу роль в ляльковій анімації грає оператор. Він є повноправним автором лялькового анімаційного фільму. Адже саме завдяки майстерності оператора «оживає» простір знімального майданчика. Світло, ракурс, композиція кадру легко змінюються, на відміну від двомірної мальованої анімації, це найважливіші складові лялькової анімації.
У сучасній мультиплікації використовуються й інші матеріали, наприклад, пластилін.
Так, український режисер-аніматор Олександр Татарський уперше ствоворив мультиплікаційний фільм із пластилінових ляльок – знамениту «Пластилінову ворону» у 1980 році.
Стрічки режисерів Володимира Дахна (серіал «Як козаки…»), Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля»), Леоніда Зарубіна («Солом’яний бичок») прославили українських аніматорів у всьому світі, а у 2003 році мультфільм українського режисера Степана Коваля «Ішов трамвай № 9» (2002р.) отримав на Берлінському фестивалі кіно нагороду - «Срібного ведмедя».
Дуже складний і водночас простий спосіб створення анімації. Він заснований на покадровій зйомці намальованих картинок, що поступово змінюються.
Наприклад, якщо намальований чоловічок повинен підняти руку, то для того, щоб намалювати цей рух, потрібно від 5 до 20 картинок.
А для того, щоб малюнки не зсувалися при зйомці, придумані спеціальні пристосування – в анімаційному папері проробляється особлива перфорація, яка одягається на особливі штифти, стаціонарно закріплені під знімальному камерою.
Для того, щоб зняти 1 секунду мальованої анімації потрібно від 12 до 24 фаз руху.
На початку 70-х кілька значних робіт по анімації були проведені в штаті Юта: анімована рука і особа, створені Едвін Кетмул (1972), фігура, що йде і говорить, зроблена Беррі Веслером в 1973р., особа, що говорить,створена Фредом Парком в 1974р. За нинішніми мірками якість зображення анімації була примітивною, однак для того часу це були вражаючі результати.
На початку XXI ст. стають популярними програми, що дозволяють без надмірних зусиль створювати прості класичні мультфільми. Це явище стало поштовхом до створення анімаційних фільмів широкими масами народу.
АНІМЕ ( від англ. animation – анімація) — японська мультиплікація. Головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме, в основному, робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторії.
Аніме, добре розвинений вид мистецтва і тому користується популярністю не лише в Японії, але і в світі.
Аніме часто (але не завжди) відрізняється характерною манерою зображення персонажів та фону. Випускається в формі телевізійних серіалів, а також фільмів, що розповсюджуються на відеоносіях або пристосовані для кінопоказу. Для аніме характерне надзвичайне жанрове різноманіття, окрім загальних жанрів (бойовик, детектив тощо) є і специфічні притаманні лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація переважно є абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для пародійних та гумористичних творів, в той час як аніме — повноцінне мистецтво. Більша частина аніме-серіалів — це екранізація японських коміксів – манґи, втім є й екранізації книжок, а також повністю самостійні роботи.