Фактори ризику розвитку раку шлунка:

·         особливості харчування (надмірне вживання солі, прянощів, маринованих, смажених, копчених продуктів, гострої їжі, вживання таких продуктів, як бекон, сосиски, ковбаса і шинка, а також консервованих продуктів);

·         наявність в шлунку інфекції Helicobacter pilori;

·         спадковість. Наявність раку шлунка у найближчих родичів;

·         операції на шлунку, резекція (видалення частини) шлунка підвищує ризик раку шлунка в 1,5-3 рази;

·         раса. Рак шлунка частіше зустрічається у людей азійського та африканського походження;

·         наявність поліпів на слизовій оболонці шлунка;

·         куріння. Сигаретний дим містить безліч хімічних сполук, які викликають рак. Одне з таких речовин - бензол. Це токсична і канцерогенна речовина, одна з причин появи і розмноження ракових клітин;

·         професійні шкідливості: видобуток вугілля, обробка металів, виробництво гуми.

Класифікація раку шлунка за зовнішнім виглядом

Виділяють такі форми патології:

·      поліпоїдний рак – поодинока пухлина без виразкувань;

·      карцинома з частковими виразкуваннями – пухлина вростає у глибокі шари шлунка;

·      дифузно-інфільтративний рак (інша назва – скірр) – спостерігається значне глибоке проростання шлункової стінки;

·      виразкова карцинома (чи «рак-виразка» – пухлина у вигляді блюдця з виразкуваннями). Прояви раку шлунка у хворих з такою формою схожі на симптоми виразки.

Особливо агресивними є карцинома та скірр.

Класифікація раку шлунка за локалізацією

Рак шлунка буває:

·      антрального та пілоричного відділів (ближче до виходу із шлунка);

·      малої кривизни;

·      кардії (переходу шлунка у стравохід);

·      передньої та задньої шлункової стінки.

Діагностика раку шлунка в чоловіків та жінок різної локалізації не відрізняється.

Класифікація раку шлунка за системою TNM

Виділяють такі пункти класифікації:

·      Tx – пухлину не вдалось оцінити;

·      T0 – дані відсутні;

·      Tis – пухлина у слизовому шарі без глибокого поширення;

·      T1 – пухлина проростає у слизовий та підслизовий шари стінки шлунка;

·      T2 – проростання раку в м’язовий шар;

·      T3 – проростання раку в серозну оболонку;

·      T4 – пухлина поширюється на органи по сусідству;

·      Nx – лімфовузли неможливо оцінити;

·      N0 – метастази у лімфовузли відсутні;

·      N1, N2, N3, N3a, N3b – метастази спостерігаються відповідно у 1-2, 3-6, 7, 7-15, 16 та більше лімфовузлах;

·      M0 – віддалених метастазів немає;

·      M1 – є віддалені метастази.

Симптоми патології бувають:

·  ранні;

·  пізні.

Найбільш часті симптоми раку шлунка:

На жаль, на ранніх стадіях захворювання часто протікає безсимптомно, тому на момент постановки діагнозу у значної частини хворих рак є вже поширеним (це означає, що пухлина поширилася вже на інші органи й системи)

Ранні симптоми, що дозволяють запідозрити рак шлунка:

·     втрата або зниження апетиту;

·     дискомфорт в шлунку, відчуття важкості, здуття, а також відчуття швидкого переповнення шлунка після прийому їжі;

·     відраза до деяких видів їжі, часто з'являється відраза до риби або м'яса (білкових продуктів);

·     нудота, блювання, що не приносить полегшення. Блювання з домішкою крові - «кавовою гущею» - вимагає невідкладних лікувальних заходів (зупинки кровотечі);

·     слабкість і стомлюваність при невеликих фізичних навантаженнях, зниження інтересу до життя, апатія, депресія.

Пізніші симптоми раку шлунка проявляються наступним чином:

·     порушення проходження твердої, а потім і рідкої їжі (дисфагія); відбувається звуження просвіту шлунка за рахунок зростання пухлини;

·     збільшення живота в розмірах внаслідок наявності рідини в черевній порожнині (асцит);

·     больовий синдром. В основному біль локалізується в надчеревній області (області шлунка). Біль носить тупий, постійний характер, при цьому відзначається почуття тиску і підпирання в надчеревній області. При проростанні пухлини шлунка в інші органи, підшлункову залозу, діафрагму, печінку біль може віддавати в поперекову область, область серця.

Ускладнення

Між першими симптомами раку шлунка та ознаками ускладнень може пройти від декількох місяців до декількох років. Можливі ускладнення:

·      проростання у сусідні органи;

·      при розпаді пухлини – утворення дефекту в шлунковій стінці і розвиток перитоніту (запалення очеревини через потрапляння на неї шлункового вмісту);

·      шлунково-кишкова кровотеча – при «роз’їданні» раком кровоносної судини;

·      метастазування – перенесення клітин пухлини з током крові чи лімфи в інші органи і тканини.

Діагностика раку шлунка

Для діагностики раку шлунка притягується ряд інструментальних та лабораторних методів.

Інструментальні методи діагностики

Найінформативнішими є такі методи:

·      гастроскопія – у шлунок вводять гастроскоп (різновид ендоскопа – гнучкого зонда з вбудованою оптикою) та вивчають його на наявність пухлини. Під час гастроскопії проводять біопсію – відщипування фрагментів тканин у підозрілих ділянках шлункової стінки з наступним вивченням під мікроскопом;

·      контрастна рентгенографія – хворий приймає сульфат барію, далі роблять рентген-знімок, який на основі контрастування сульфату барію допомагає виявити пухлину, оцінити рельєф та зміни моторики (руху) шлункової стінки;

·      лапароскопія – через розріз у стінці живота в нього вводять лапароскоп і вивчають зовнішню поверхню шлунка.

Лабораторні методи діагностики

Інформативними в діагностиці раку шлунка є такі лабораторні методи:

·      загальний аналіз крові – збільшується ШОЕ, при кровотечі зменшується кількість еритроцитів та гемоглобіну;

·      виявлення онкомаркерів – специфічних сполук, які з’являються у крові при розвитку злоякісної пухлини;

·      мікроскопічне дослідження біоптату.

Лікування

Єдиний метод позбавлення від раку шлунка – хірургічне лікування. Хіміотерапія при раку шлунка доповнює операцію. Обсяг операції залежить від ступеня ураження, запущеності захворювання і наявності ускладнень.

Види операції:

·      гастректомія – повне видалення шлунка;

·      резекція шлунка – видалення його частини.

Одночасно видаляють яєчники, лімфовузли, хвіст підшлункової залози, сегмент ободової кишки і так далі – в залежності від того, в які органи проріс рак шлунка.

Побічним ефектом хірургічного лікування є те, що в організмі порушується процес травлення.

Прогноз після операції з видалення шлунка залежить від обсягу його резекції, ускладнень та запущеності.

Прогноз захворювання залежить від часу виявлення. Всіх хворих умовно поділяють на три групи:

·   Пацієнти на ранніх стадіях. У них найкращі шанси. До 90% людей виживають.

·   Операбельні пацієнти на різних стадіях. Прогнози дуже різні, в залежності від стадії. На 2-й і 3-й – до 45%, на 4-й вдається врятувати тільки 7% пацієнтів.

·   Неоперабельні хворі. Шанси низькі, мова йде про подовження життя.

Навіть після вдалого лікування хворий повинен все життя дотримуватися спеціальної дієти і регулярно обстежуватися.

Профілактика

Специфічної профілактики раку шлунка немає. Зменшити ризик його виникнення допоможуть: відмова від шкідливих звичок, раціональне збалансоване харчування, профогляди в гастроентеролога навіть за відсутності скарг.

Хронічний ентерит

Хронічний ентерит —це хронічне запальне або запально-дистрофічне ураження слизової оболонки тонкої кишки, яке характеризується пору­шенням травної, всмоктувальної, видільної та моторної функцій кишок і порушенням усіх видів обміну речовин.

Етіологія і патогенез. Хронічний ентерит — поліетіологічне захворюван­ня, рідко перебігає ізольовано. Може бути зумовлений перенесеною гострою кишковою інфекцією (дизентерія, сальмонельоз), особливо повторною або недолікованою, протозойними та паразитарними ураженнями (лямбліоз, амебіаз, балантидіоз, стронгілоїдоз, гельмінтози), хронічними інтоксикаці-ями (ртуть, цинк, миш'як, фосфор, свинець), тривалим вживанням алкого­лю, деяких лікарських середників (антибіотики, саліцилати, кортикосте­роїди, імунодепресанти), а також ендогенною інтоксикацією (уремія), дією іонізуючого випромінювання (променевий ентерит). Виникненню захворю вання сприяють нерегулярне, незбалансоване харчування, приймання їжі поспіхом, голодування, вживання надмірної кількості сухої їжі, гострих, дуже гарячих або холодних страв, недоброякісних продуктів.

Розвиток хронічного процесу в тонкій кишці може бути зумовлений харчовою алергією, аномаліями розвитку кишок. Можливий розвиток хро­нічного ентериту при ішемії стінки тонкої кишки внаслідок атеросклерозу або запалення мезентеріальних судин, при захворюваннях, що супрово­дяться гіпоксією тканин (хронічні захворювання серця з хронічною недо­статністю кровообігу, хронічні захворювання легень). Вторинний хроніч­ний ентерит виникає при захворюваннях інших органів травного тракту (шлунок, печінка, підшлункова залоза), а також при захворюваннях інших органів та систем (колагенози, тиреотоксикоз, цукровий діабет, туберку­льоз, злоякісні новоутворення).

Під дією етіологічних факторів у слизовій оболонці тонкої кишки ви­никає запальний процес, знижується активність мембранних ферментів, які беруть участь у пристінковому травленні, порушується порожнинне травлення, розвиваються синдроми мальдигестії і мальабсорбції. Зміна процесів травлення в кишках призводить до виникнення дисбіозу, вини­кає сенсибілізація організму до аутомікрофлори, порушуються захисні механізми слизової оболонки, травлення, всмоктування, моторика тонкої кишки, виникають розлади всіх видів обміну речовин.

Робоча класиф